КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Крадіжка зброї — це протиправне заволодіння вогнепальною зброєю з наміром привласнити викрадене або розпорядитися ним за власним розсудом або іншим чином (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.). Дії винних осіб у таких випадках необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів за статтями 408 і 410 КК, а також за порушення правил виконання спеціальної служби, якщо це спричинило наслідки, для запобігання яким було установлене виконання даного виду спеціальної військової служби.

Слід враховувати, що дезертирство зі зброєю кваліфікується за ч. 2 ст. 408 КК лише у тому випадку, коли відсутні ознаки викрадення зброї (ст. 410 КК), тобто залежно від умислу винної особи. Наприклад, якщо дезертирство було вчинене зі зброєю для подальшого збереження цієї зброї, недопущення її втрати, для її передачі до органів влади, то таке дезертирство додаткової кваліфікації за ст. 410 КК не потребує.

Дезертирство групою осіб передбачає дії двох і більше військовослужбовців, об’єднаних спільним умислом та метою зовсім ухилитися від виконання обов’язків військової служби. При груповому дезертирстві кожний військовослужбовець усвідомлює, що він дезертирує разом з іншими військовослужбовцями у складі групи, про що між ними була досягнута попередня змова (див. коментар до ст. 28 КК).

6. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єктом злочину, передбаченого ст. 409 КК, є встановлений порядок проходження та несення військової служби.

2. Об’єктивна сторона складається із різноманітних способів ухилення від несення військової служби шляхом: 1) самокалічення (ч. 1 ст. 409 КК); 2) симуляції хвороби (ч. 1 ст. 409 КК); 3) підроблення документів або іншого обману (ч. 1 ст. 409 КК); 4) відмови від несення обов’язків військової служби (ч. 2 ст. 409 КК).

3. Ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення з об’єктивної сторони полягає в тому, що військовослужбовець, спричинивши яке-небудь ушкодження своєму здоров’ю з метою ухилитися від служби, стає повністю або тимчасово непридатним до несення військової служби чи окремих її видів, змушує таким чином командира (начальника) звільнити його від виконання військових обов’язків (направити на лікування до госпіталю та ін.) або самовільно припиняє після спричинення пошкодження виконання таких обов’язків. Винна особа не вигадує підстави для свого звільнення від служби, а сама реально їх створює шляхом спеціального штучного спричинення собі тілесного ушкодження, приховуючи від командування те, яким чином було заподіяне ушкодження. Самокалічення — це навмисне, штучне пошкодження будь-якого органу або тканин тіла, порушення функцій якогось органу, спричинення якогось захворювання, загострення чи посилення хвороби, яка вже була у винного. Шкода здоров’ю може бути заподіяна вогнепальною чи холодною зброєю, колючими або ріжучими знаряддями, різноманітною отрутою та іншими механічними, тепловими і подібними засобами.

Характер знарядь та засобів, що застосовуються для вчинення самокалічення, характер та ступінь заподіяного тілесного ушкодження, спосіб його вчинення, а також повністю чи частково виявився винний непридатним до військової служби, чи звільнявся він у зв’язку з цим від виконання службових обов’язків не мають значення для кваліфікації злочину. Всі ці обставини повинні враховуватися лише при оцінці ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину та призначенні покарання.

Виконавцем ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення може бути лише військовослужбовець, який ухилився від служби, незалежно від того, сам він спричинив собі ушкодження чи на його прохання це зробив хтось інший (військовослужбовець чи невійськово-службовець). Така особа може бути в ролі організатора вчинення даного злочину, підмовника чи пособника. У такому разі його дії підлягають кваліфікації як співучасть в ухиленні шляхом самокалічення та злочину проти життя і здоров’я особи.

У справах про самокалічення обов’язковим є проведення судово-медичної експертизи для встановлення факту, характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також проведення військово-лікарської комісії для отримання висновку щодо придатності винного до несення військової служби («Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», затверджене наказом Міністра оборони від 4 січня 1994 р.; «Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Прикордонних військах України», затверджене наказом Держ-комкордону від 25 червня 1996 р.).

4. Симуляція хвороби полягає в тому, що військовослужбовець з метою отримати звільнення від виконання обов’язків військової служби або навмисно неправдиво видає себе за хворого, приписуючи собі такі хворобливі симптоми, фізичні чи психічні недоліки, які нібито не дають йому можливості виконувати службові обов’язки, хоча реально він ними не страждає, або свідомо прибільшує наявне у нього яке-небудь захворювання (аггравація) і отримує постійне чи тимчасове звільнення від служби. Можлива симуляція як фізичних (соматичних), так і психічних хвороб. Вчиняючи симуляцію, винний завідомо знає, що він є здоровим, проте заявляє про свою удавану хворобу, щоб шляхом такого обману отримати звільнення від несення службових обов’язків. У справах про симуляцію хвороби обов’язковим є проведення судово-медичної експертизи для встановлення самої події симуляції (аггравації) хвороби. У багатьох випадках необхідним є проведення судово-психіатричної експертизи для визначення, чи не є симуляція одним із симптомів захворювання, наявного у хворого (патологічна симуляція), тобто особа не видає, а помилково вважає себе хворим і у зв’язку з цим неспроможним виконувати службові обов’язки. Якщо в результаті патологічної симуляції особа і була на деякий час звільнена від виконання службових обов’язків, то його дії не є кримінально-караними, оскільки відсутня ознака обману з метою отримати звільнення від служби.

5. Ухилення від несення обов’язків військової служби шляхом підроблення документів полягає в тому, що військовослужбовець з метою отримати звільнення від виконання обов’язків військової служби подає відповідному командиру (начальнику) документ (підроблений або виготовлений обманним шляхом), у якому містяться неправдиві відомості, та на його підставі отримує постійне чи тимчасове звільнення від служби. Такий документ може бути виготовлений як самим винним, так і сторонньою особою (військовослужбовцем чи невійськовослужбовцем). Така особа може бути в ролі організатора вчинення даного злочину, підмовника чи пособника. У цьому випадку його дії підлягають кваліфікації за правилами співучасті.

Оскільки підроблення документів — обов’язкова ознака об’єктивної сторони складу ухилення, то кваліфікація за ст. 358 КК не потрібна. У всіх випадках підроблення документа полягає у невідповідності дійсності зазначених у документі подій та обставин, посилаючись на які військовослужбовець, знаючи про таку невідповідність, заявляє клопотання про тимчасове чи постійне звільнення його від виконання службових обов’язків.

6. Інший обман як спосіб ухилення від несення обов’язків військової служби виявляється у службовому повідомленні командиру (начальнику) завідомо неправдивої інформації про події чи обставини з метою одержання постійного чи тимчасового звільнення від служби або у свідомому замовчуванні з цією ж метою інформації, про яку зобов’язаний був доповісти. Неправдиві відомості можуть стосуватися сімейних та інших обставин, які, існуючи в дійсності, були б для командування підставами для звільнення військовослужбовця від виконання обов’язків служби.

Ухилення від служби, вчинене шляхом підкупу службової особи, є одним з видів ухилення шляхом обману. Якщо при цьому підкуп полягав у дачі хабара, то той, хто ухилився таким чином від несення обов’язків військової служби, підлягає відповідальності і за дачу хабара. Дії службової особи в цих випадках слід кваліфікувати як пособництво в ухиленні від військової служби та зловживання владою, а у випадку отримання хабара — і за ознакою отримання хабара, тобто за сукупністю цих злочинів.