КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

15. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. З ст. 405 КК, складають дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені групою осіб, або в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці.

16. Для наявності групи як кваліфікуючої ознаки не обов’язково, щоб між винними відбулася попередня домовленість. Спільність умислу і сумісність дій можуть виникнути під час вчинення злочину. Необхідно тільки, щоб кожна особа усвідомлювала, що вона робить.

17. Застосування зброї означає безпосередній вплив холодною чи вогнепальною, а також іншою стрілецькою зброєю, яка є у винного, на осіб, щодо яких вчинюються злочинні дії. Зброя у цих випадках використовується як засіб психічного чи фізичного насильства. (Про зброю див. коментар до ст. 404 КК).

18. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

1. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, —

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має а характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, — ;

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття передбачає відповідальність за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, рівними за службовим станом та військовим званням, тобто за відсутності між ними відносин підлеглості, а також між старшим і молодшим, але таких, що не перебувають у відно- і синах підлеглості.

1. Об’єктом злочину є закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин військовослужбовців, які не перебувають у відносинах ! підлеглості, а також особа військовослужбовців-потерпілих, їх здоров’я, честь, гідність (статті 4, 5 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил Украї- ‘ ни» від 24 березня 1999 р.).

За статтею 406 КК не може кваліфікуватися застосування одним військовослужбовцем до іншого насильства, обумовленого виключно особистими взаємовідносинами, які не пов’язані з військовою службою, а також які не супроводжувались порушенням військового порядку. Такі правопорушення повинні розглядатися як злочини проти особи.

2. З об’єктивної сторони злочин полягає у завданні військовослужбовцю побоїв або у застосуванні іншого насильства з метою змусити його виконувати повністю або частково покладені на винного окремі обов’язки зі служби, або виконувати доручення особистого характеру чи які-небудь протиправні дії, а також для того, щоб принизити особисту гідність потерпілого.

Про побої див. коментар до ст. 126 КК.

Інше насильство може виявлятися у різних видах фізичного та психічного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов’язані з заподіянням тілесних ушкоджень; в погрозі застосування насильства; у вилученні у військовослужбовця із застосуванням насильства та погрози його застосування продуктів харчування, інших матеріальних цінностей, зв’язування, позбавлення волі тощо.

Фізичне насильство одного військовослужбовця щодо іншого може бути визнане військовим злочином (ст. 406 КК) лише у тому випадку, коли воно посягає на встановлений порядок несення військової служби: застосоване у зв’язку з виконанням потерпілим обов’язків з військової служби чи при виконанні хоча б одного з цих обов’язків; коли застосування насильства хоча безпосередньо і не пов’язане з виконанням обов’язків з військової служби, але було пов’язане з очевидним для винного порушенням порядку військових відносин і виражало явну зневагу до військового колективу.

Психічне насильство полягає у впливі на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зламати її волю до опору, відстоювання своїх прав та свобод.

Злочин, передбачений цією статтею, може бути скоєний у розташуванні підрозділу, на території військової частини, у місці виконання робіт, проведення культурно-масових, спортивних заходів, організованого відпочинку, при перебуванні у звільненні, відрядженні, лікувальному закладі.

Насильство щодо осіб, з якими винний перебуває у відносинах підлеглості, не може кваліфікуватися за ст. 406 КК.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що, здійснюючи насильницькі дії щодо іншого військовослужбовця, він порушує закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин між військовослужбовцями. Щодо наслідків вина суб’єкта цього злочину може бути як у формі прямого умислу, так і у формі непрямого умислу, а також у формі необережності. Мотиви злочину можуть бути різноманітними. Наприклад, бажання незаконно підкорити своїй волі військовослужбовця, примусити його виконувати дії, які не витікають з вимог військової служби. Мотиви нестатутних насильницьких дій на кваліфікацію скоєного не впливають.

4. Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець (солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, особа офіцерського складу), який не перебуває з потерпілим у відносинах підлеглості. Необхідно, щоб злочинні дії вчинялися винним у зв’язку з виконанням ним або потерпілим обов’язків з військової служби. Винний несе відповідальність і тоді, коли застосування насильства хоч і не пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, але супроводжувалося виявом явної неповаги до військового колективу, порушенням порядку військових відносин, нормального відпочинку або дозвілля військовослужбовців.

5. Кваліфікуючими ознаками визнаються: ч. 2 — вчинення діяння щодо кількох осіб; заподіяння військовослужбовцю легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень; вчинення таких дій, що мають характер знущання або глумлення над військовослужбовцем; ч. З — вчинення злочину групою осіб;

застосування зброї; настання тяжких наслідків.

Вчинення діяння щодо кількох осіб має місце у випадках, коли протягом певного відрізку часу, що охоплюється конкретним злочином, завдані побої або застосоване інше насильство щодо двох і більше осіб.

Про легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження див. коментар до статей 125 і 122 КК відповідно.

Спричинення в процесі нестатутних насильницьких дій легких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень повністю охоплює ч. 2 ст. 406 КК і додаткової кваліфікації не потребує.

Термін знущання або глумлення є оціночними і повинні вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально.

Групові нестатутні насильницькі дії скоюються спільно двома і більше військовослужбовцями, які об’єднані загальним умислом. Кожен із цих військовослужбовців є співвиконавцем. Злочин може бути скоєно групою осіб як за попередньою домовленістю винних осіб між собою, так і без такої домовленості. Необхідною умовою кваліфікації дій винних (у разі відсутності попередньої домовленості між ними) є розуміння кожним із них того, що нестатутні дії скоюються ними у групі з іншими (див. коментар до ст. 28 КК).

Якщо ж об’єктивна сторона злочину виконана одним військовослужбовцем за підбурюванням чи за вказівкою організатора злочину, то дії виконавця повинні бути кваліфіковані за частинами 1 чи 2 ст. 406, а дії організатора або підбурювача — за частинами 1 чи 2 ст. 406 і статтями 14 і 15 КК. За аналогією повинне кваліфікуватися скоєне співучасниками нестатутних насильницьких дій, один із яких є військовослужбовцем, а інший цивільною особою. Їхні дії не можуть бути кваліфіковані за ч. З ст. 406 КК, як скоєні у групі, оскільки цивільна особа не є суб’єктом військових злочинів і може бути у даному випадку лише пособником, організатором або підбурювачем. Разом з тим організатори, підбурювачі і пособники можуть бути визнані співучасниками групових нестатутних насильницьких дій, скоєних декількома співвиконавцями.

Нестатутні дії повинні розглядатись як скоєні у групі незалежно від того, притягнуті до кримінальної відповідальності всі учасники злочину чи до такої відповідальності притягнуто лише одного із них, а щодо інших кримінальна справа закрита за нереабілітуючими обставинами.

Коли до нестатутних дій, що скоює військовослужбовець, підключається особа, яка є начальником для потерпілого, то начальник у такому випадку не може бути співвиконавцем злочину, передбаченого ст. 406 КК. Його дії необхідно кваліфікувати за ст. 424 КК. Така кваліфікація обумовлена тим, що винний посягає на порядок здійснення військовими службовими особами службових повноважень. Дії виконавця у цій ситуації не можуть бути кваліфіковані за ч. З ст. 406 КК, як скоєні у групі, оскільки начальник у даному випадку не є суб’єктом даного злочину і не може бути визнаний його співвиконавцем.