КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. У випадку викрадення з комплекту окремої деталі або деталей (складових частин), що не є достатнім для складання зброї чи бойових припасів, і винна особа мала намір виготовити відсутні частини, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю за ст. 410 КК та як виготовлення чи замах на виготовлення зброї або бойових припасів (ст. 263 КК).

6. Викрадення таких складових частин бойових припасів, які містять вибухові речовини, в будь-якому випадку утворює закінчений склад злочину, передбаченого ст. 410 КК, — розкрадання вибухових речовин.

7. Коли винна особа викрала несправні зброю або бойові припаси, а також непридатні для використання вибухові речовини і при цьому помилялася щодо їх якостей, вчинене слід розглядати як замах на розкрадання відповідних предметів чи речовин.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Умислом особи охоплюються насамперед спеціальні ознаки предмета злочину. Мета та мотив можуть бути різними та для кваліфікації значення не мають.

9. Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань.

10. Кваліфікуючі ознаки: вчинення цих дій військовою службовою особою (ч. 2); повторно (ч. 2); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); що заподіяло істотну шкоду (ч. 2); в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).

11. Повторність за ст. 410 КК означає, що особа раніше вже вчинила розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин. При цьому не має значення, чи була ця особа засуджена за перший злочин. Проте не повинні скінчитися строки давності, а також строки погашення судимості.

12. Про попередню змову групи осіб див. коментар до ст. 185 КК.

13. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна —

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Умисне знищення або пошкодження військового майна є одним з найнебезпечніших військових злочинів, оскільки ці дії направлені на спричинення значної матеріальної шкоди, що негативно впливає на стан боєго-товності та боєздатності Збройних Сил та інших військових формувань України. Військове майно є державною власністю, а тому посягання на нього є одночасно і посяганням на державну власність.

2. Об’єктом злочину є встановлений порядок зберігання військового майна, який зобов’язує кожного військовослужбовця дбайливо берегти зброю, техніку, бойові припаси та інше військове майно, правильно користуватися ними, обслуговувати їх і експлуатувати, охороняти від псування, втрати, знищення та пошкодження.

Предмет злочину — військове майно, тобто будь-який предмет, який перебуває у віданні та на балансі військової частини (установи, організації) Збройних Сил України та інших військових формувань і може бути використаний для ведення бойових дій, бойової підготовки військ або їх забезпечення. У диспозиції ст. 411 КК конкретизовано лише певні види військового майна: зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка тощо. Проте військовим майном є і будинки, інженерні споруди, комунікації, продовольство, тварини, речове та інше майно.

Майно, що не належить військовій частині, не відноситься до військового. У такому разі його умисне пошкодження (наприклад, автомобіля, тимчасово наданого для перевезення майна або особового складу) повинне кваліфікуватися не за ст. 411 КК, а за ст. 194 КК.

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 411 КК, знищення або пошкодження особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями за контрактом предметів військового обмундирування, виданих їм в особисту власність. Проте знищення та пошкодження будь-яким військовослужбовцем предметів, які передбачені для видачі названим категоріям в особисту власність, але зберігаються на складах, підпадає під ознаки даного злочину, оскільки до моменту видачі це майно належить військовій частині.

Для кваліфікації за ст. 411 КК не має значення, належало знищене або пошкоджене майно тій військовій частині, де проходить службу військовослужбовець, чи іншій військовій частині, знаходилося воно в індивідуальному чи колективному користуванні або зберігалося на складі.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна.

Знищення означає таку форму впливу на майно, за якої воно повністю стає непридатним для використання за цільовим призначенням і не підлягає відновленню. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Під втратою цінності майна слід розуміти випадки, коли майно фізично не перестає існувати, але стає непридатним для використання або, не втрачаючи своїх функціональних (споживчих) якостей, стає недоступним для користування.

При пошкодженні майно набуває стану, за якого втрачає повністю чи частково свої функціональні якості (наприклад, зброя не стріляє або стріляє із значними відхиленнями) або втрачає свою форму (деформація кузова автомобіля, хоча сам автомобіль рухатися може). Проте на відміну від знищення при пошкодженні предмет підлягає відновленню (ремонту), після чого може використовуватися в подальшому за своїм функціональним призначенням.

Ступінь пошкодження майна не впливає на кваліфікацію злочину. Проте якщо буде визнано, що пошкодження майна призвело до заподіяння військовій частині великої матеріальної шкоди (поряд з іншими чинниками може враховуватися і ступінь пошкодження), яка може розцінюватися як тяжкі наслідки, то дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 411 КК.

Знищення та пошкодження військового майна може бути вчинено різноманітними способами: ударом, підривом, дією хімічних речовин, за допомогою різних засобів, що також для кваліфікації за ст. 411 КК значення не має і додаткової кваліфікації за іншими відповідними статтями Кримінального кодексу не потребує. Проте вчинення цих дій шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом визнано більш суспільне небезпечним і обумовлює кваліфікацію за ч. 2 ст. 411 КК («Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р.; «Положення про розслідування та облік аварій на об’єктах Служби безпеки України», затверджене наказом Голови Служби безпеки України від 5 жовтня 1999 р. № 212).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» від 2 липня 1976 р. визначено, що умисним знищенням або пошкодженням державного майна шляхом підпалу є 1 знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю та здоров’ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення предмета у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча ознака і тягне відповідальність зач. 1 ст. 411 КК.

Інший загальнонебезпечний спосіб — це будь-який спосіб знищення або пошкодження майна, внаслідок якого створюється загроза життю та здоров’ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків (вибух, затоплення тощо).

Умисне знищення чи пошкодження викраденого військового майна не потребує додаткової кваліфікації за ст. 411 КК, оскільки викрадення передбачає можливість використання викраденого на свій розсуд.

У випадку якщо умисне знищення чи пошкодження одного військового майна пов’язане з пошкодженням іншого військового майна (наприклад, військовослужбовець з метою викрадення випилює переговорний блок, пошкоджуючи тим самим пульт управління), то дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів — як розкрадання та умисне знищення чи пошкодження майна, тобто за статтями 410 та 411 КК.

За сукупністю злочинів кваліфікується і умисне знищення чи пошкодження військового майна, якщо воно було взяте не з метою його розкрадання (наприклад, пошкодження автомобіля під час його угону).