КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Під зброєю в цьому випадку розуміється зброя (пістолет, автомат), яка закріплена особисто за військовослужбовцем, і зброя колективного користування (наприклад, гармата).

Засоби пересування включають усі види військового транспорту, що перебуває в особистому чи колективному службовому користуванні.

Предметами технічного постачання вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які використовуються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначенням і підлягає поверненню.

2. З об’єктивної сторони злочин може виявлятися у таких діях:

1) марнотратстві; 2) втраті або псуванні цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання.

3. Марнотратством визнається продаж, застава чи передача у користування іншій особі військовослужбовцем строкової служби предметів обмундирування або спорядження, які були видані йому для особистого користування.

Продаж — це коли винний передає іншій особі в постійне користування , предмети обмундирування та спорядження за гроші чи іншу метеріальну ви- | нагороду або обмінює їх на інші матеріальні цінності.

Застава — це передача іншій особі на тимчасове зберігання предметів обмундирування й спорядження та одержання замість них грошових чи матеріальних коштів з умовою їх повернення. Небезпечність застави полягає в тому, що військове майно вибуває зі сфери матеріального забезпечення особового складу та створюється загроза його втрати, зіпсування, знищення.

Передача в користування полягає в передачі предметів обмундирування та спорядження іншій особі на деякий час чи безповоротно, безоплатно або з метою отримання яких-небудь вигід, матеріального чи нематеріального характеру.

Обов’язкова ознака марнотратства — перехід предметів обмундирування та спорядження з володіння військовослужбовця, якому вони належали на праві особистого користування, в неправомірне володіння іншими особами.

Втрата — це вихід предметів обмундирування та спорядження із володіння військовослужбовця. Як втрату належить кваліфікувати випадки, коли військовослужбовець внаслідок порушень правил збереження втратив ці предмети або залишив їх без догляду і вони були вкрадені.

Зіпсування — це приведення предметів обмундирування та спорядження в повну або часткову непридатність.

4. За втрату і зіпсування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання чи іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання відповідальність настає за п. 2 ст. 413 КК.

5. З суб’єктивної сторони марнотратство скоюється з умисною формою вини. Для втрати та зіпсування характерна необережна форма вини.

6. Суб’єктом злочину є військовослужбовець строкової служби, особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

7. Порушення правил зберігання слід відрізняти від порушення правил експлуатації військової техніки. Відповідальність за злочинне порушення правил поводження з військовою технікою передбачена статтями 414— 416 КК.

Умисне зіпсування зброї чи іншого майна кваліфікується за ст. 411 КК. Незаконне відчуження з корисливою метою майна, не зазначеного у п. 1 ст. 413 КК, розглядається як розкрадання. Ті ж дії щодо вогнепальної зброї та боєприпасів кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 410 КК.

8. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження, —

карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, —

карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

На озброєнні Збройних Сил України знаходяться різні системи і види зброї, боєприпасів, вибухових, радіоактивних та інших речовин, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Використання цих предметів і речовин поєднане із суворим дотриманням правил обмеженого поводження з ними. Порушення цих правил може призвести до загибелі і каліцтва людей, знищення військового майна, інших тяжких наслідків.

Окремі предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, вимагають особливого поводження з ними в процесі їх використання і під час зберігання. Порушення встановлених правил їх зберігання може також призвести до шкідливих наслідків.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок поводження зі зброєю, боєприпасами, речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих, а також безпека і здоров’я громадян, у тому числі і самих військовослужбовців. Цей порядок визначається військовими статутами та іншими нормативними актами (постановами, правилами, порадниками, курсами стрільб для різних видів зброї), в яких міститься перелік правил, що забезпечують безпечні умови поводження зі зброєю, відповідними речовинами і предметами (статті 11, 144—154 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України»; статті 2, 4, 5 «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України»; Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.; «Положення про порядок застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної (морської) економічної зони України», затверджене постановою Кабінету Міністрів від 2 червня 1998 р.; «Правила застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Прикордонних військ, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України», затверджені наказом Держкомкордону від 29 жовтня 1998 р.; «Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України», затверджене наказом Голови Служби безпеки від 31 березня 1999 р. № 77; «Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Прикордонних військ України», затверджене наказом Держкомкордону від 28 серпня 1999 р.; «Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністра оборони України від 6 лютого 2001 р. № 36).

Під зброєю у цій статті розуміється табельна вогнепальна та інша підвищеної небезпеки зброя (наприклад, реактивна, ракетна), що є на озброєнні військової частини.

Порушення правил поводження з мисливською зброєю не утворює складу злочину, передбаченого ст. 414 КК,

Боєприпаси — це складова частина озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили і техніки, руйнування споруд (ст. 1 Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня 2000 р.). До боєприпасів відносяться артилерійські і реактивні снаряди, головні частини ракет і торпед, бойові патрони до стрілецької зброї, гранати, бомби, міни тощо.

Вибухові речовини — це хімічні сполуки або їх суміші, здатні під дією удару, наколювання, тертя та підігріву вибухати. До цих речовин належать, наприклад, порох, аматоли, тетрил, тротил, пікринова кислота, гримуча ртуть тощо (ст. 1 «Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення» від 1 березня 1991 р.).

Радіоактивні речовини — це речовини природного або штучного походження, які містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, що являють собою джерело іонізуючих випромінювань і тому є небезпечними для оточуючих («Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України», затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 травня 2000 р. № 27).

Іншими речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих, визнаються будь-які штатні технічні засоби, що знаходяться у військовій частині і мають властивість при порушенні правил поводження з ними уражати (спричиняти ушкодження, порушувати функції, впливати на здоров’я) тих, хто знаходиться в зоні їх дії.