КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Дії винного кваліфікуються за ч. 1 ст. 377 КК незалежно від того, як сприймав погрозу потерпілий і чи мав сам винний намір та реальну можливість її здійснити. Тому злочин визнається закінченим з моменту доведення погрози до відома потерпілого і незалежно від того, чи вплинула вона на діяльність судді, народного засідателя або присяжного. Якщо в результаті погрози на адресу потерпілого ним було вчинено злочин, до якого таким способом схиляв його винний, дії останнього кваліфікуються за ч. 1 ст. 377 КК, а також за співучасть (ч. 4 ст. 27 КК) у тому злочині, виконавцем якого був суддя, народний засідатель чи присяжний.

Погроза будь-яким за ступенем тяжкості фізичним насильством охоплюється ознаками ч. 1 ст. 377 КК, однак якщо погроза вбивством була вчинена членом організованої групи, то дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 129 КК та ч. 1 ст. 377 КК.

6. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК, є наявність зв’язку між висловленою винним погрозою та діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя. Відсутність такого зв’язку виключає кваліфікацію за ч. 1 ст. 377 КК, і за наявністю інших необхідних умов дії винного в таких випадках можуть бути кваліфіковані за статтями 129, 195 чи 350 КК.

7. Діяльність потерпілого, у зв’язку з якою висловлюється погроза, може бути пов’язана із здійсненням правосуддя: а) безпосередньо (зв’язок у вузькому розумінні) — коли суддя, народний засідатель чи присяжний у встановленому законом порядку бере участь у підготовці до розгляду судових справ, винесенні у них рішень та їх виконанні; б) опосередковано (зв’язок у широкому розумінні) — коли потерпілий виконує дії та приймає рішення організаційно-розпорядчого або процесуального характеру (наприклад, обіймає посаду голови суду), від яких залежить розгляд конкретних справ і прийняття у них рішень (здійснює прийом громадян, розглядає їхні звернення та заяви, призначає головуючого в судовому засіданні, вирішує питання про відвід суддів, опротестовує та призупиняє виконання рішень тощо). Якщо погроза щодо потерпілого висловлюється у зв’язку із здійсненням ним іншої, хоч і службової, але не пов’язаної зі здійсненням правосуддя діяльності (наприклад, прийом та звільнення працівників канцелярії суду, участь в узагальненнях судової практики та підготовці нормативних актів), дії винного слід кваліфікувати за ст. 350 КК.

8. Злочин, передбачений ст. 377 КК, може бути вчинений: а) до виконання потерпілим діяльності щодо здійснення правосуддя (з метою недопущення такої діяльності); б) у процесі (під час) її виконання (з метою протидії такій діяльності); в) після її виконання (з мотивів помсти за таку діяльність),

9. Умисне нанесення тим же особам і за тих самих умов побоїв (ст. 126 КК), заподіяння легких (ст. 125 КК) чи середньої тяжкості (ст. 122 КК) тілесних ушкоджень кваліфікується за ч. 2 ст. 377 КК, а умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень повністю охоплюється ознаками ч. З ст. 377 КК і додаткової кваліфікації за ст. 121 КК не потребує.

10. Відповідальність за ст. 377 КК настає лише за умови, якщо діяльність потерпілого щодо здійснення правосуддя мала законний характер. У противному разі поведінка особи має оцінюватися з урахуванням положень, що містяться у статтях 36—40 КК, а за відсутності підстав для застосування зазначених норм дії винного слід кваліфікувати за статтями 121, 122, 125, 126, 129 чи 195 КК. Якщо висловлення погрози чи заподіяння тілесних ушкоджень використовувалися винним як спосіб (форма) втручання в діяльність судових органів, його дії повністю охоплюються ознаками відповідної частини ст. 377 КК і додаткової кваліфікації за ст. 376 КК не потребують (див. п. 4 коментарю до ст. 376 КК).

11. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК, характеризується тільки прямим умислом, а за частинами 2 та 3 ст. 377 КК психічне ставлення винного щодо заподіяння тілесних ушкоджень може бути виражене як у прямому, так і в непрямому умислі. При цьому у зміст вини входить усвідомлення винним того, що він: а) висловлює погрозу чи застосовує насильство щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їхніх родичів; б) вчиняє злочин у зв’язку з їх діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Якщо умисел винного був спрямований на застосування погрози чи насильства щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їхніх близьких родичів у зв’язку з діяльністю цих осіб щодо здійснення правосуддя, але внаслідок припущеної помилки злочин було фактично вчинено щодо особи, яка не віднесена до числа потерпілих у ст. 377 КК (так звана «помилка в об’єкті»), дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 377 КК.

12. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 377 КК, а також умисного заподіяння побоїв та легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 377 КК) може бути особа, яка досягла 16-річіюго віку. При заподіянні умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 377 КК) або тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 377 КК) суб’єктом злочину може бути і особа, яка досягла 14-річного віку.

Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, —

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загально-небезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він не тільки порушує нормальну діяльність органів правосуддя, а й посягає на право власності осіб, які його здійснюють,

2. Потерпілими від злочину є: а) професійні судді; б) народні засідателі; в) присяжні; г) їхні близькі родичі (див. п. 2 коментарю до ст. 377 КК).

Предметом злочину є майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом власності потерпілому (гроші, цінні папери та інші майнові цінності).

3. Склад злочину, передбаченого ст. 378 КК, є матеріальним, і його об’єктивна сторона за ч. 1 ст. 378 КК полягає у знищенні або пошкодженні майна (див. коментар до ст. 194 КК), яке вчиняється у зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя (див. пункти 6—8 коментарю до ст. 377 КК). Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного в ч. 1 ст. 378 КК майна.

4. Якщо знищення чи пошкодження майна не було пов’язане з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя, дії винного залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати або за ст. 194 КК, або за ст. 352 КК. Якщо знищення чи пошкодження майна було способом (формою) втручання в діяльність судових органів, дії винного повністю охоплюються ознаками ст. 378 КК і додаткової кваліфікації за ст. 376 КК не потребують (див. п. 4 коментарю до ст. 376 КК).

5. Відповідальність за ст. 378 КК настає лише за умови, якщо діяльність потерпілого щодо здійснення правосуддя мала законний характер. У противному разі поведінка винного має оцінюватися з урахуванням положень, що містяться у статтях 36—40 КК, а за відсутністю підстав для застосування зазначених норм, дії особи слід кваліфікувати за ст. 194 КК.

6. За частиною 2 ст. 378 КК відповідальність настає за ті самі дії, якщо вони, по-перше, вчинені певним способом: а) підпал; б) вибух; в) інший за-гальнонебезпечний спосіб або, по-друге, спричинили додаткові (крім знищення та пошкодження майна) наслідки: а) загибель людей; б) інші тяжкі наслідки (про зміст цих ознак див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК).

7. За частиною 1 ст. 378 КК суб’єктивна сторона злочину може бути виражена у прямому чи непрямому умислі, а за ч. 2 — характеризується змішаною формою вини: прямий або непрямий умисел щодо знищення (пошкодження) майна і тільки необережна форма вини щодо таких додаткових наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Якщо психічне ставлення винного до цих наслідків полягало в умисній формі вини, його дії слід додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 377 КК чи за ст. 379 КК. При вчиненні цього злочину до змісту вини входить усвідомлення винним того, що він: а) знищує або пошкоджує майно, яке належить судді, народному засідателю, присяжному чи їхнім родичам; б) вчиняє злочин у зв’язку з їхньою діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Якщо умисел винного був спрямований на знищення (пошкодження) майна судді, народного засідателя, присяжного чи їхніх родичів у зв’язку з діяльністю цих осіб щодо здійснення правосуддя, але внаслідок припущеної помилки злочин було фактично вчинено щодо майна особи, яка не віднесена до числа потерпілих у ст. 378 КК (так звана «помилка в об’єкті»), дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК і відповідною частиною ст. 378 КК.

8. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 378 може бути особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 378 КК — 14-річного віку.