КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 127 та ч. 1 ст. 129) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, до складу яких входять професійні судді, а у визначених законом випадках — народні засідателі і присяжні, які при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому постановлення суддею завідомо неправосудного судового акта призводить до порушення конституційних основ здійснення правосуддя, підриває авторитет судової влади і містить ознаки злочину, передбаченого ст. 375, який є спеціальним видом службового зловживання. Тому статті 364 та 375 КК співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми (див. п. З коментарю до Розділу XVII КК).

2. Предметом злочину є певний судовий акт: вирок, рішення, ухвала або постанова. Дії винного кваліфікуються за ст. 375 КК незалежно від того: а) якою судовою інстанцією було постановлено судовий акт (судом першої інстанції, апеляційним чи касаційним); б) якою є галузева приналежність розглянутої судом справи та винесеного з неї судового акта (вирок чи ухвала у кримінальній справі, рішення — у цивільній, постанова — в адміністративній); в) в якому складі суду було постановлено неправосудний судовий акт — судом колегіальне чи суддею одноосібне.

3. Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК, є формальним, тому його об’єктивна сторона вичерпується вчиненням певних дій, які являють собою постановлення неправосудного судового акта.

Неправосудним є такий судовий акт, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Його неправосудність може бути пов’язана з невірним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального закону або з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. За своїм змістом неправосудний судовий акт може полягати, наприклад, у засудженні невинного, виправданні винного, призначенні несправедливо м’якого чи, навпаки, занадто суворого покарання, у незаконному затриманні, арешті, необгрунтованому накладенні адміністративного стягнення чи відмові у задоволенні обґрунтованих позовних вимог тощо.

Постановлення неправосудного судового акта включає: а) складання відповідного процесуального документа; 6) підписання його суддею (суддями); в) проголошення акта (доведення до відома учасників процесу). Отже, постановлення судового акта завершується його проголошенням і з цього моменту злочин, передбачений ч. 1 ст. 375 КК, визнається закінченим незалежно від часу набуття ним законної сили, його виконання та викликаних ним наслідків.

4. Дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 375 КК, якщо постановлення завідомо неправосудного судового акта: а) спричинило тяжкі наслідки або б) було вчинене з корисливих мотивів чи в) в інших особистих інтересах.

Поняття тяжких наслідків є оціночним, і його зміст встановлюється судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. До тяжких судова практика відносить такі наслідки, як засудження невинної особи до тривалого строку позбавлення волі чи до довічного позбавлення волі, самогубство заарештованого чи засудженого, настання тяжкого захворювання, втрата близьких, заподіяння значних матеріальних збитків (наприклад, розпад сім’ї внаслідок незаконного засудження потерпілого або велика майнова шкода внаслідок задоволення безпідставних позовних вимог).

Корисливі мотиви припускають прагнення винного одержати будь-яку вигоду матеріального (майнового) характеру або позбутися матеріальних витрат у разі постановлення неправосудного судового акта (наприклад, засудження невинного з метою неповернення йому боргу). Якщо постановлення завідомо неправосудного судового акта вчинено за хабар, то дії винного слід кваліфікувати не тільки за ч. 2 ст. 375 КК, а й за відповідною частиною ст. 368 КК.

Інші особисті інтереси припускають вчинення злочину за мотивами особистої зацікавленості, яка може бути обумовлена помстою, кар’єризмом, заздрістю, ревнощами, прагненням просунутися по службі, одержати нагороду, приховати свою некомпетентність тощо.

5. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК, характеризується тільки прямим умислом, оскільки особа усвідомлює, що постановляє завідомо неправосудний судовий акт, керуючись при цьому будь-якими мотивами, за винятком корисливих або інших особистих інтересів (ч. 2 ст. 375 КК). Якщо судовий акт постановляється колегіальним складом суду (кількома професійними суддями чи за участю народних засідателів або присяжних), то для кваліфікації їхніх дій за ст. 375 КК необхідно встановити, що кожен з них діяв умисно й усвідомлював завідомо неправосудний характер такого акта. У противному разі вчинене може розглядатися лише як дисциплінарний проступок, а якщо неправосудність судового акта сталася внаслідок несумлінного ставлення винного до виконання своїх службових обов’язків, то діяння (за інших необхідних умов) містить ознаки злочину, передбаченого ст. 367 КК.

Психічне ставлення винного до наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 375 КК, може бути виражене як в умисній, так і в необережній формі вини. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК, є мотив: корисливі спонукання чи інші особисті інтереси (див. п. 4 коментарю до цієї статті). В цілому злочин є умисним.

6. Суб’єкт злочину — спеціальний: ним можуть бути тільки професійні судді, а також народні засідателі та присяжні при здійсненні ними правосуддя у кримінальних, цивільних та адміністративних справах.

Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів

1. Втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, —

караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Відповідно до Конституції України (статті 126 та 129) судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Тому вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а втручання в їхню діяльність тягне за собою відповідальність за ст. 376 КК, оскільки порушує порядок здійснення правосуддя відповідно до конституційного принципу незалежності суддів.

2. Потерпілим від цього злочину може бути тільки суддя, народний засідатель або присяжний, які виконують функції зі здійснення правосуддя.

3. Склад злочину, передбаченого у ч. 1 ст. 376 КК, є формальним і його об’єктивна сторона полягає у втручанні в будь-якій формі в діяльність судді. Злочин може бути вчинений тільки шляхом активної поведінки — дії і за ч. 1 ст. 376 КК визнається закінченим незалежно від того, чи перешкодив суб’єкт виконанню суддею службових обов’язків і чи домігся винесення неправосудного рішення.

4. Втручання є певною формою впливу на свідомість та волю судді. При цьому для кваліфікації не має значення, в якій формі (яким способом і за допомогою яких засобів) здійснюється такий вплив (прохання, рекомендація, вказівка, вимога, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи, обіцянка всіляких вигод, погрози щодо судді або його близьких тощо).

Не впливає на кваліфікацію і те, на якій стадії процесу, при розгляді якої категорії справ (цивільних, кримінальних, адміністративних) та в діяльність суду якої інстанції втручається винний.

Втручання може здійснюватися в усній і письмовій формі, під час безпосереднього контакту з суддею або через посередників, а погроза як спосіб втручання може бути як щодо самого судді, так і до його близьких. Однак склад злочину буде відсутній у випадках, коли втручання в діяльність судових органів здійснюється не у формі впливу на свідомість і волю судді, а іншим способом (наприклад, викраденням чи знищенням матеріалів справи, підміною речових доказів, примушуванням свідка до давання неправдивих показань тощо).

5. Якщо втручання в діяльність судді здійснюється шляхом давання йому хабара, то дії винного слід кваліфікувати і за ст. 369, і за ст. 376 КК, оскільки в цих випадках шкода завдається як діяльності державного апарату, так і інтересам правосуддя. Однак не можуть кваліфікуватися за ст. 376 КК дії винного, якщо втручання в діяльність судових органів здійснюється ним шляхом вчинення щодо судді чи його близьких більш тяжкого злочину проти правосуддя, який є способом (формою) такого втручання і відповідальність за який передбачена в спеціальних нормах КК. Зокрема, якщо такі злочини, як погроза або насильство (ст. 377 КК), знищення чи пошкодження майна (ст. 378 КК) або замах на життя судді (ст. 379 КК) використовувались як спосіб втручання в його діяльність і були формою такого втручання, то дії винного слід кваліфікувати тільки за статтями 377—379 КК. У таких випадках ст. 376 КК співвідноситься зі статтями 377—379 КК як загальна та спеціальні норми, тому при кваліфікації застосовується тільки спеціальна норма, що встановлює відповідальність за спеціальний вид злочинного втручання в діяльність судових органів. Кваліфікація таких дій і за ст. 376 КК, і за статтями 377— 379 КК можлива лише за наявності ознак реальної сукупності цих злочинів.