КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

8. За змістом ч. 2 ст. 314 КК та відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» під психічною чи фізичною наркотичною залежністю слід розуміти стан особи, який характеризується хворобливою пристрастю до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що виникла внаслідок їх незаконного введення в її організм (п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Така залежність характеризується появою ряду патологічних станів внаслідок припинення вживання наркотичних засобів. Саме тому, що в результаті наркотичної залежності особа споживає все більше наркотичних засобів чи психотропних речовин і сприяє незаконному обігу таких засобів чи речовин, цей наслідок є особливо суспільне небезпечним. Вирішуючи питання про те, чи призвело до наркотичної залежності потерпілого незаконне введення йому в організм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, слід виходити як з обставин справи, так і з висновку експерта.

9. Вчинення злочину, передбаченого ст. 314 КК, повторно передбачає незаконне введення наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів винною особою вдруге і більше разів за умови, що не закінчилися встановлені законом строки давності за вчинення попереднього такого діяння (повторність тотожних злочинів). При цьому незаконне введення вказаних засобів чи речовин може здійснюватися винним як щодо однієї особи, так і щодо різних осіб. Детальніше про ознаки повторності див. коментар до ст. 32 КК,

10. Вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306—312 та 314—318 цього Кодексу, — передбачає повторність однорідних злочинів. Детальніше про ознаки такої повторності див. коментар до ст. 32 КК.

11. При вирішенні питання про кваліфікацію цього злочину за ознакою незаконного введення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів двом особам і більше (ч. 2 ст. 314 КК) потрібно враховувати, що такі дії мають охоплюватись єдиним наміром винного і вчинятись, як правило, в одному й тому самому місці та без значного розриву в часі. У випадках, коли зазначені засоби (речовини) було незаконно введено в організм двох осіб і більше в різні проміжки часу і це не охоплювалось єдиним умислом, має місце повторність злочину (п. 13 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

12. При незаконному введенні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень визначається судово-медичною експертизою на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як і у справах про злочини, передбачені ст. 121 чи 122 КК (детальніше про ознаки заподіяння таких наслідків див. коментар до цих статей).

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень в цьому випадку мають визначатися не як результат застосованого насильства взагалі, а безпосередньо від введених в організм наркотичного засобу чи психотропної речовини або їх аналогів. Заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у разі насильства з метою подолати опір потерпілого потребує додаткової кваліфікації за статтями 121 чи 122 КК.

13. Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. З ст. 314 КК, а саме: вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, 1) щодо неповнолітнього, 2) щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані, 3) щодо вагітної жінки, 4) пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, 5) внаслідок яких настала смерть потерпілого.

14. При кваліфікації дій за ознакою вчинення їх щодо неповнолітнього слід мати на увазі, що винний повинен усвідомлювати, що вчиняє насильницьку наркотизацію неповнолітнього. Це означає, що йому або відомий неповнолітній вік потерпілого, або за обставинами справи він міг і повинен був таку обставину усвідомлювати.

15. Використання безпорадного стану потерпілого як кваліфікуюча ознака незаконного введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів наявна в тих випадках, коли особа за своїм психічним або фізичним станом неспроможна розуміти характер та наслідки вчинюваних щодо неї дій або чинити опір (через малолітній вік, фізичні вади, розлад психічної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо). Винний повинен усвідомлювати, що потерпілий перебуває саме у безпорадному стані і при цьому не має значення, чи винний сам призвів до такого стану потерпілу особу, чи вона перебувала в безпорадному стані незалежно від його дій.

16. Така сама усвідомленість, як і щодо неповнолітнього, повинна мати місце і у випадках, коли насильницька наркотизація застосовується до вагітної жінки. Підвищена небезпечність таких дій полягає в тому, що внаслідок введення в організм вагітної жінки наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може мати місце залежність народженої дитини від наркотиків.

17. Особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини визначені Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України. Про їх визначення більш детально див. п. 2 коментарю до ст. 305 КК. Для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 314 КК не має значення, чи настали якісь наслідки від введення їх в організм іншої особи. Сам факт незаконного введення таких речовин в організм є підставою для кваліфікації дій винного за ч. З ст. 314 КК.

18. При визначенні такої кваліфікуючої ознаки даного злочину, як настання смерті потерпілого (ч. З ст. 314 КК), потрібно встановити, що це сталося саме внаслідок незаконного введення в організм людини проти її волі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. При цьому дії винного мають характеризуватися прямим умислом щодо насильницького введення в організм людини зазначених засобів чи речовин і необережністю щодо настання смерті. Вони повністю охоплюються ч. З ст. 314 і додаткової кваліфікації за ст. 119 КК не потребують.

Якщо умисел винного спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за ч. 1 або відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК та частинами 2 чи 3 ст. 314 КК (п. 13 Постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Проведення судово-медичної експертизи в таких справах є обов’язковим.

Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

1. Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Та сама дія, вчинена повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314, 317 цього Кодексу, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів полягає в тому, що таким чином поширюється зловживання наркотиками та їх неконтрольоване споживання, а також виникає ринок споживачів для збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин та поширюється їх незаконний обіг.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

3. Об’єктивна сторона злочину виявляється в схилянні до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Під схилянням до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів потрібно розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії винного, спрямовані на збудження в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз. Цей злочин передбачає особливий вид підбурювання, причому воно може бути як одночасним, так і багаторазовим. Схиляння може бути вчинене лише у формі активної дії і тільки щодо конкретної особи. Способи схиляння можуть бути різними: умовляння, пропозиція, надання порад, прохання, лестощі, примушування, переконання, залякування, підкуп, обіцянка винагороди або іншої вигоди, погроза припинити шлюбні або дружні відносини, особистий приклад тощо. Зазначені дії можуть виражатися словесно, в конклюдентних діях, у письмовій формі, з використанням техніки тощо.

Якщо при схилянні до вживання наркотичних засобів особа ще й збувала їх або брала участь у їх викраданні, незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні або пересиланні з метою збуту або без такої мети, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 315 і 307, 308 або 309 КК.

При кваліфікації вчиненого слід розрізняти схиляння до вживання наркотичних засобів та деякі форми їх збуту (наприклад, пригощання однією цигаркою із гашишем з мотивів зробити «приємність» знайомому є саме схилянням до вживання наркотичних засобів, а не збутом — див. коментар до ст. 307 КК).