Аргонавти Всесвiту (на украинском языке) - Владимир Владко

Галя слухала з цiкавiстю, яка дедалi зростала: Микола Петрович мав хист розповiдати про найскладнiшi речi надзвичайно просто, зрозумiло - i разом з тим дуже цiкаво!

- Тут ми й наближаємося до тiєї гiпотези, пристрасним захисником якої є наш друг Вадим, - говорив Риндiн. - Вiн i його однодумцi з Всесоюзного хiмiчного товариства мiркували так. Якщо ми припустили iснування елемента номер сто одинадцять, ультразолота, розширивши для цього перiодичну таблицю елементiв Менделєєва, а експерименти i спектральний аналiз довели правильнiсть такого припущення, - то чому не пiти ще далi? Чому не розширити таблицю Менделєєва за межi iснуючого сьомого ряду i не припустити iснування восьмого перiоду, пiдкореного тим самим законам, якi дiють у вже вiдомих нам семи перiодах? Треба визнати, що ця гiпотеза, хоч i дуже смiлива, не така вже неймовiрна - особливо пiсля того, як дослiднi данi пiдтвердили iснування гiпотетичного закiнчення сьомого перiоду з його ультразолотом... Все розумiєте, Галю?

- Так, Миколо Петровичу, - пiдтвердила дiвчина, не зводячи захоплених очей з Риндiна. Проте вона була захоплена, якщо сказати правду, ще й iншим. Перед нею в новому свiтлi вималювався Вадим Сергiйович Сокiл - смiливий вчений, який, не боячись сперечань з противниками, висував свої науковi гiпотези i наполегливо захищав їх. Для цього, мабуть, треба страшенно багато знати i розумiти все-все, не так, як розумiє зараз Галя, саму тiльки верхiвочку, та й то лише пiсля того, як Микола Петрович докладно з'ясував їй все... а треба знати все чисто, вiд початку й до кiнця - i вмiти самiй придумувати новi теорiї... Нi, Галина Рижко обов'язково мусить стати такою самою вченою, щоб i вона могла не тiльки випадково щось збагнути, а крок за кроком, обгрунтовано i розумно вiдкривати нове в науцi, доводити свою правоту i свої гiпотези.

- Миколо Петровичу, - спитала вона, - а з Вадимом Сергiйовичем iншi вченi не погоджувалися, сперечались?

- Ого, будьте певнi, суперечок було вдосталь, - посмiхнувся Риндiн. Новi теорiї i гiпотези завжди викликають опiр тих, хто звик iти уторованими стежками, це загальновiдомо, люба моя дiвчинко, хоча й досить сумно. Але Вадим, як ви знаєте, має досить твердий характер i переконання, вiн легко не здається, - за що я його, до речi, особливо люблю. I вiн наполегливо доводив, що восьмий перiод таблицi Менделєєва можливий, що не слiд спинятися на пiвдорозi, а треба смiливо просувати науку далi й далi. За його гiпотезою виходило, що коли припустити iснування восьмого перiоду таблицi Менделєєва, то iснуючий в ньому елемент номер сто двадцять може повторити властивостi вже вiдомого нам радiю, виявитися найближчим його родичем, проте вже iз значно яскравiше виявленими особливостями радiоактивностi. Такий новий уявлюваний елемент Вадим i його однодумцi умовно назвали iнфрарадiєм. I твердили, що цей ще не вiдкритий елемент, iнфрарадiй, буде потужним джерелом енергiї. Iнфрарадiй, як припускав Вадим, буде випромiнювати енергiю в мiльйони разiв повiльнiше, нiж ядра урану чи плутонiю, якi розщеплюються в цепнiй реакцiї. Бо там ми маємо справу з вибухом, а не з розпадом, який протiкає постiйно i планомiрно. Втiм, енергiя iнфрарадiю мусить, за iдеєю Сокола, випромiнюватися в сотнi тисяч разiв активнiше, нiж енергiя знайомого нам звичайного радiю. Ви розумiєте, Галю, яким зручним i корисним джерелом енергiї мiг би бути такий елемент, як iнфрарадiй?

- I Вадим Сергiйович гадає тепер, що... - Галя Рижко не наважувалася закiнчити своє запитання: надто вже все це було важливим i серйозним, щоб її зеленувато-сiрi камiнцi, такi непривабливi на вигляд, могли бути могутнiм iнфрарадiєм!

- Так, вiн гадає, що ви вiдкрили на Венерi iнфрарадiй... вiрнiше сказати, якiсь солi iнфрарадiю. I дуже добре, що тiльки солi, iнакше ви не вiдбулися б тiльки опiком, - закiнчив Микола Петрович. Вiн знову взяв у руки один з камiнцiв, принесених Галею, i пiднiс його до очей, уважно розглядаючи.

- А на Землi немає iнфрарадiю? - спитала ще Галя.

- Це невiдомо, - неуважливо обiзвався Риндiн, зосереджено розглядаючи камiнець. - Якщо вiн i є на нашiй старенькiй, якщо не розклався за мiльярди рокiв її iснування цiлком, то, певна рiч, ховається вiд нас де-небудь у найглибших надрах Землi. I в такому разi - чи не його енергiя розiгрiває вогнища магми в цих надрах i викидає вогняну лаву на поверхню Землi пiд час вулканiчних вибухiв?.. Ми не знаємо цього, Галю. I - знаєте що? Давайте, вiдкладемо подалi вбiк цi камiнцi. Важко сказати, чи мають вони вiдношення до iнфрарадiю. Це встановить Вадим. Проте вони дуже активнi. Менi от зараз здалося, що поверхнею камiнця пробiгають крихiтнi золотi iскорки... i тiльки потiм я збагнув, що насправдi це - роздратування сiтчатки в моїх очах. А тепер от, як бачите, ще й сльози виступили! Нi, вiдкладемо вашi камiнцi. Це - небезпечнi iграшки, i нам треба бути дуже обережними з ними... Що таке, Ван? Якiсь новини? - одразу пожвавiшав Риндiн, побачивши Ван Луна, який хутко увiйшов до каюти, тримаючи в руцi аркушик паперу.

- Дуже важливi новини, Миколо Петровичу, - промовив Ван Лун. - Сигнали з Землi!

Риндiн радiсно простягнув до нього руки:

- Дорогий Ван! Значить, зонд-антена дала свої наслiдки. Якi ж сигнали, що говорить Земля? Ви добре чули?

- Так, тiльки не мову, а радiограму. На Землi не певнi, що ми можемо вiльно прийняти радiотелефонну передачу. I Земля подає сигнали за абеткою Морзе. Ось, автомат записав, прошу. - I вiн простягнув Риндiну принесений аркуш паперу.

- "Венера-1", "Венера-1", слухайте нас, говорить Земля, - читав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академiк був не в силах справитися з радiсним хвилюванням. - Пiсля одержання поштової ракети - знову не маємо вiд вас нiяких вiдомостей. Безперервно намагаємося зв'язатися з вами. Слухайте нас, "Венера-1"! Перейшли на азбуку Морзе, бо немає певностi, що простiр не перекручує хвилi радiотелефону. Передавайте вiдповiднi сигнали на повнiй потужностi вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержимо ваше пiдтвердження, зразу ж таки сповiстимо вам про новi важливi данi вiдносно вашого зворотного старту з Венери. З'ясовано можливiсть значного прискорення вашого вiдльоту. Передавайте вiдповiднi сигнали, чекаємо! "Венера-1", вiдповiдайте! Будемо знову викликати вас, як i ранiше, через кожну годину. "Венера-1", вiдповiдайте Землi!"

Риндiн пiдвiв очi на Ван Луна:

- Якi ж це можуть бути новi данi про вiдлiт, Ван? Ви не здогадуєтеся ?

- Нi, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.

- Втiм, навiщо я запитую? Зараз треба думати про iнше. Ви перевiрили, що саме пошкоджене в нашому передавачi?

- Перевiряв, ще не знайшов, шкодую. Буду шукати, доки не знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обiцяю.

- Треба поспiшати, Ван. Земля чекає нашої вiдповiдi. I надзвичайно цiкаво, що то за новi данi?.. А що там Вадим? Усе ще зайнятий аналiзом?

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});