Аргонавти Всесвiту (на украинском языке) - Владимир Владко

- Так, - задумливо погодився Риндiн, - явище цiлком незвичайне... Що ж, давайте перевiримо, як ви гадаєте, Ван? Хтозна, можливо, ми привеземо на Землю в подарунок нашiй Батькiвщинi i те, чого там зовсiм не чекають. Певна рiч, це було б надзвичайно! Рушайте до лабораторiї. Вадиме, перевiрте. Де ж вашi камiнцi, Галю?

Галя хотiла пiдвестися, щоб подати Риндiну свою сумку, яка лежала в кутку каюти, проте Ван Лун випередив її.

- Лежiть, дiвчино, буду ходити за вами, - сказав вiн, прямуючи до сумки. - Ось, Миколо Петровичу, ось вони.

На його долонi лежали невеличкi зеленувато-сiрi камiнцi неправильної форми, схожi, як з прикрiстю подумала Галя, всього лише на маленькi картоплинки. I нiчого надзвичайного, нiчого вражаючого не було в їх виглядi. Чому ж навколо тих камiнцiв стiльки хвилювання?

Дивно, але й сам Микола Петрович помiтно хвилювався. Вiн розглядав камiнцi, повертав то одним, то другим боком.

- I вага досить солiдна, - промовив вiн нарештi. - Так, перевiрте, Вадиме. Зробiть розрiз, проаналiзуйте. I якщо...

Сокiл уже не слухав. Захопивши з собою кiлька камiнцiв, вiн хутко вийшов. Риндiн задумливо подивився йому вслiд i потiм повернувся до Галi, яка все ще нiчого не розумiла:

- Якщо це так, якщо Вадим має рацiю... Галю, це буде виключним за важливiстю вiдкриттям у науцi! I честь того вiдкриття за правом належатиме вам, мила дiвчинко. Та не бентежтеся ви, адже ж це саме так. Адже ж не хтось iнший, а саме ви знайшли в надрах Венери цей мiнерал.

- Ми разом з товаришем Ваном, - сконфужено вiдповiла Галя: вона нiяк не наважувалася думати, що Микола Петрович говорить серйозно.

- О нi, - рiшуче спростував її слова Ван Лун, - вiдкриття зроблене нею самою, Миколо Петровичу, свiдчу найурочистiше! Я тiльки потiм помiтив. Iнфрарадiй на Венерi - вiдкриття Галини Рижко. Дуже-дуже здорово!

- Миколо Петровичу, а що таке iнфрарадiй? - боязко спитала Галя. - Ви всi розмовляєте про нього, а я нiчого не розумiю, - додала вона, червонiючи.

- Це дуже цiкаво! - розсмiявся Риндiн. - А й справдi, оригiнальна картина, Ван. Дiвчина зробила, може статися, найважливiше вiдкриття i не знає, в чому справа. Що ж, доведеться вам пояснити. Понудьгуйте трохи, Ван, або займiться чимсь поки що: адже для вас у моїй розповiдi не буде нiчого нового, чи не правда? Ага, ось що. Покопайтеся краще в нашому радiопередавачi, може, пошкодження в ньому i не такi вже складнi. I перевiрте, чи не вiдзначив автомат яких-небудь iмпульсiв з Землi. Тепер, коли в нас дiє зонд-антена, можна сподiватися, що зв'язок з Землею поновиться.

- Єсть, Миколо Петровичу, - озвався Ван Лун i вирушив до навiгаторської рубки.

- Отже, що таке iнфрарадiй, Галю? - Риндiн влаштувався зручнiше в гамаку. - Щоб вiдповiсти на ваше запитання, треба пригадати таблицю елементiв Менделєєва. Як ви, пам'ятаєте її?

- Звичайно, Миколо Петровичу! I навiть можу, заплющивши очi, побачити перед собою всi її рядки, - переконано вiдповiла Галя.

- Чудово. Ви знаєте, що ми прагнемо вiдшукати на Венерi ультразолото. А як ми дiйшли до самої думки про його iснування взагалi? Це ви знаєте?

- Продовжили перiодичну систему Менделєєва i вирiшили, що в другiй половинi сьомого перiоду мусить бути елемент номер сто одинадцять, який повторить властивостi золота, - без запинки вiдповiла Галина Рижко.

- Прекрасно пам'ятаєте, дiвчино! Так-от, коли спектральний аналiз допомiг нам встановити, що ультразолото дiйсно iснує, наприклад на Сонцi, деякi вченi, пiдбадьоренi таким пiдтвердженням їх теорiї, висунули ще одну, навiть смiливiшу гiпотезу. До речi, палким її захисником був наш Вадим Сергiйович, - додав Риндiн, посмiхаючись. - Тому вiн так пристрастно i доводив нам зараз, що ви знайшли саме iнфрарадiй... Так, отже, в чому тут рiч? Як би це розповiсти вам коротше, але так, щоб ви все зрозумiли?

Риндiн на мить задумався, потiм ляснув пальцями i заговорив далi:

- От, насамперед - взагалi про енергiю, люба моя Галю. Людство витрачає величезну кiлькiсть енергiї - i вченi давно вже замислювалися над загрозою її недостачi. Вугiлля, нафта, торф та iншi види палива - все це конденсована енергiя, яку ми безжалiсно витрачаємо сторiччями. Правда, ми дедалi бiльше користуємося й iншими видами енергiї, одержуваної не вiд горiння. Ви, певна рiч, знаєте про бiле вугiлля - енергiю води, блакитне вугiлля - енергiю вiтру, жовте вугiлля - енергiю сонячного промiння. А протягом останнiх десятирiч людство навчилося широко вживати атомну енергiю, яка покiрно працює на нас у котлах атомних електричних станцiй та iнших промислових установок. I все ж таки - вченi продовжують думати про новi й новi джерела енергiї.

- Наче мало їм атомної енергiї, - заперечила Галя. - Адже ж це така мiць, така мiць!

- Звичайно, атомна енергiя дала i ще дасть людству дуже багато. Недаремно нашу епоху називають вiком атомної енергiї, - погодився Риндiн. Але доводиться визнати, що i атомна енергiя має свої недолiки. Енергiя урану i плутонiю, яку ми використовуємо в нашому народному господарствi, не кажучи вже про енергiю термоядерних реакцiй,- потребує великих i складних промислових влаштувань, в яких ми розщеплюємо атомнi ядра або створюємо новi. Мiж тим - як надзвичайно зручно було б використовувати енергiю якогось радiоактивного елемента, що сам, без нашого втручання, постiйно випромiнює її! Ну от, скажiмо, коли б ми навчилися користуватися з енергiї чудесного елемента радiю. Якщо зiбрати все випромiнювання, яке дає безперервно радiй, то вийде, що один - тiльки один! - грам радiю випромiнює за 6 дiб тепло, достатнє для того, щоб скип'ятити склянку води. Всього один грам радiю, Галю! I отак, безперестанно розпадаючись, наш грам радiю буде випромiнювати з себе енергiю понад 16 тисяч рокiв, доки не залишиться вiд нього мiзерна порошинка, менше однiєї тисячної частки. За цей час наш грам радiю вилучить iз себе 2,8 мiльярда малих калорiй, якщо всю його енергiю перевести на тепло. Це стiльки ж тепла, скiльки дають при спалюваннi 425 кiлограмiв найкращого кам'яного вугiлля. Ось що таке радiй, Галю, i прихована в ньому енергiя!

Галя кивнула головою: це вона знала, хоча й не так точно.

- Проте ви знаєте також, що радiй розкладається надзвичайно повiльно, i наука не знає засобiв прискорити такий розпад, - продовжував академiк Риндiн. - I тому ми не можемо практично використати його енергiю. Наука навчилася користуватися нею тiльки для медичних потреб,- до речi, i ми маємо в астропланi маленьку пробiрку з слiдами солей радiю. I от - виникає питання: чи не може бути в природi якогось подiбного до радiю елемента, що мiг би розкладатися теж сам по собi, як радiй, проте значно швидше? А коли це можливо, то де шукати такий елемент?

Галя слухала з цiкавiстю, яка дедалi зростала: Микола Петрович мав хист розповiдати про найскладнiшi речi надзвичайно просто, зрозумiло - i разом з тим дуже цiкаво!

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});