Відьма - Олде Хьовелт Томас

Він змусив Тайлера випити води. Той розлив воду собі на сірі спортивні штани, витер їх і довго плакав у повній тиші. Стів тримав його в обіймах, поки син нарешті не заспокоївся. А потім ще раз дав йому води і обережно запитав:

— Що, зовсім погано?

Тайлер кивнув одним порухом блідих, вологих щік. Проминула пара хвилин, доки він врешті спромігся щось сказати. Лише три слова нерішуче і благально зірвалися з його губ:

— Тату, допоможи мені.

І Стів поклявся зробити все, абсолютно все, щоб допомогти синові.

За годину, коли Джоселін і Метт мали вже повертатися з кіньми додому, готові поставити безліч запитань, Стів і Тайлер сіли в «тойоту», дорогою 293 залишили місто, а потім звернули на дорогу 9W і попрямували крізь ліс Чорної скелі. Як тільки вони проїхали пагорб і почали спускатися у долину, Стіва охопило таке відчуття, ніби вони потрапили на заборонену територію, і він мусив притлумити бажання зазирнути у дзеркало заднього огляду, щоб пересвідчитись у тому, що за ними ніхто не женеться. Та яким би сміховинним не здавалося це почуття, воно нікуди не поділося, і прогнати він його не міг.

Протягом усієї поїздки вони не вимовили ані слова.

Вони проїхали уздовж Гудзона, в’їхали в Ньюбург, припаркувалися поряд з історичною будівлею, де був штаб Джорджа Вашингтона, і знайшли бар у центрі міста, де було мало людей і чимало затемнених куточків. Стів замовив два рутбіри і запитав код вай-фай. Двадцять хвилин пішло в нього на те, щоб прочитати вибірку текстів на Тайлеровому сайті та продивитися його відео. Під час перегляду зростало його замішання, але водночас — доводилось це визнати — і мовчазне захоплення. Жоден із цих репортажів не був настільки жахливим, як той, який вони дивилися вдома, і, слава Богу, його не було в мережі, але кожен із тих файлів містив захопливі й водночас вищою мірою викривальні, якщо не сказати більше, матеріали. А потім він наказав Тайлерові стерти їх усі, щоб не залишилося жодних слідів. З почуттям вдячності хлопець взявся до роботи.

Спостерігаючи за сином і п’ючи рутбір, Стів повернувся до власних гарячкових думок: «Невже ти не бачиш, в яку небезпечну гру граєш? Ти ж нищиш докази. А понад те, ще й нехтуєш принципами моральності, які ви з Джоселін завжди так високо цінували. Сподіваюся, ти чітко усвідомлюєш, що пропонуєш Тайлерові втечу з брудної гри, в якій він був ключовим гравцем».

Але хіба Тайлер вже не досить покараний тим, що мусив спостерігати за звірствами своїх так званих друзів? Йому довелося на власні очі побачити наслідки своєї дурості. В останні двадцять чотири години Тайлер пройшов крізь пекло і повернувся звідти. Подібна істерика не береться нізвідки. Тайлер не міг насмілитися навіть перевірити за «ВІДЬМАппом», де перебувала Катаріна, боячись, що місто вже накрив армагеддон. Коли ж Стів запевнив його у відсутності жодних незвичних повідомлень, а також у тому, що відьма після каменування поновила звичайну поведінку, почуття полегкості переповнило Тайлера.

— Я повинен доповісти про це. Ти ж це розумієш? — вимовив Стів після довгої, болісної мовчанки, коли Тайлер розповів йому усе.

Тайлер повільно і налякано кивнув.

— Справи настільки погані, що гірше нікуди. Якщо твої дружки підуть далі, почнуть помирати люди. Цієї відповідальності я не витримаю.

Тайлер запевнив, що все розуміє.

— Це — не твоя провина, ясно? Той Джейдон геть збожеволів, і йому потрібно допомогти. Хтось має покласти цьому край. — Сказавши це, він збагнув, що розмовляє здебільшого сам із собою, намагаючись виправдати план, що повільно вимальовувався у нього в голові. Він кивнув на знак впевненості, але впевненість та була дуже сумнівною. — То дійсно не твоя провина.

— Я просто не второпаю, — сказав Тайлер, — чому в усе це вліз Бурак. Джейдон — навіжений, Джастін — просто дурень, але Бурак… він завжди був розсудливим.

— Ну, він просто зрештою зламався, — відповів Стів, роблячи на цих словах більший наголос, ніж йому хотілося. — Ти ж знаєш, Блек-Спрінг робить таке з деякими людьми.

Але Тайлер, здавалося, пропустив це зауваження повз вуха. Нарешті він підняв очі й поглянув на батька.

— Мені страшно подумати, що з ним станеться.

По правді кажучи, Стіва і самого жахало те, що чекало на всіх цих хлопців. Було ясно одне: якісь наслідки мали бути. Вони порушили усі можливі статті Постанови про надзвичайний стан, спричинили вбивство Флетчера і поставили під загрозу життя усіх у Блек-Спрінзі. Можливо, якраз Дудлтаун і стане для них тією шоковою терапією, якої вони потребують, щоб усвідомити, якою чортівнею займалися… але десь у глибині душі Стів боявся, що Дудлтауном усе не обмежиться. Вже того, що накоїв Тайлер, було досить для його відправки в Дудлтаун. Якщо доступ до кадрів з каменуванням відьми радикально не обмежити, можуть початися масові заворушення.

Зненацька його пройняли дрижаки. «Ті недоумки через свій дебілізм заслуговують на те, щоб понести на собі всю провину. Тайлер усе робив з ідеалістичних міркувань. Невже він має бути за це покараний?» У Стіва пересохло в роті, коли до нього повернулися спогади про його власні самовбивчі думки, тоді, дуже давно, у бунгало на таїландському пляжі, під час першої вагітності Джоселін.

Отаким мав бути і Дудлтаун. А потім він згадав невимовно безпорадний, благальний погляд синових очей: «Тату, допоможи мені».

Стів прийняв рішення. І зараз, коли його син знищував результати своїх кількамісячних зусиль, Стів не міг не усвідомлювати того, що вони втрачають унікальний шанс на справжній прогрес, реально заганяючи Блек-Спрінг у сімнадцяте століття. І водночас його роздирали сумніви: чи правильно він усе робить?

— Все, закінчив, — сказав Тайлер.

— Повністю знищив?

— Так.

— Усе? — Стів хотів почути конкретніші підтвердження.

— Так. Увесь вміст стерто, і я знищив також URL-адресу.

— А її не можна відновити?

— Не зовсім. Адреса буде на карантині сорок днів. Раптом я захочу відновити її абощо. Але реєстрація домену є анонімною, отже, моїх особистих даних ніхто не побачить. Хіба тільки, якщо звернутися до поліції. — Тайлер замислився. — Ти ж не думаєш, що вони зайдуть так далеко?

«Ні в чому не можна бути впевненим, — подумав Стів. — А що як Відьмоконтроль залучить Вест-Пойнт?» Та якщо й так, шанси на те, що Тайлера кинуть за ґрати, невеликі, вирішив він. Якщо заарештують Джейдона, той донесе на нього, в цьому можна не сумніватись. Можливо, інші двоє підтвердять Джейдонові показання, але, найімовірніше, вони просто мовчатимуть про свою роль у Тайлеровому проекті, боячись гірших наслідків.

Отже, усе зведеться до єдиного звинувачення з боку затиснутого у глухий кут душевнохворого злочинця, а навіть у Блек-Спрінзі розуміли, що й рідну матінку можна продати заради визволення зі скрутного становища.

«Стіве, ти вирушив шляхом, сповненим пасток, і немає засобу дізнатися наперед, якими можуть бути наслідки. А ти хоча б подумав про те, що, можливо, подібне втручання Тайлерові взагалі не допоможе?»

«Знаєш, йди собі до біса. У жодному разі не пошлю я свого сина в Дудлтаун. Хіба що через мій труп.»

— А є якийсь інший засіб дізнатися про історію сайта? — запитав Стів. — Не знаю, автоматичний бекап…. чи що там ще?

— Тільки через Майка.

— А хто такий Майк?

— Однокласник. З Гайленд-Фолз. Він робить сайти і має власний сервер. За ящик пива він дозволив мені розмістити свій сайт на його сервері.

— Отже, ти дозволив ЛЮДИНІ ЗЗОВНІ…

Тайлер знизав плечима.

— А яке йому, чорт забирай, до того діло? Він гадає, то якась приватна збірка усіх моїх ютьюбівських відеоблогів. А так воно на першому етапі й було, бо я з того почав, навмисно, щоб Майкові набридли ті кліпи і він не копирсався в чужому лайні.

Стів заплющив очі й глибоко зітхнув. А коли він їх знову розплющив, то побачив, що Тайлер узяв свій телефон і клацає по екрану великими пальцями.