КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. За сукупністю слід кваліфікувати вчинене і в тому випадку, коли підроблений службовою особою документ використовується нею для вчинення іншого закінченого злочину або для приховування злочину, який раніше був вчинений нею самою. Якщо ж службове підроблення є необхідною ознакою іншого складу злочину (наприклад, ч. 2 ст. 372 КК) або утворює спеціальний склад злочину (наприклад, ч. 2 ст. 158, ч. З ст. 160 КК), дії винного кваліфікуються тільки за спеціальною нормою.

6. Якщо службове підроблення було вчинено службовою особою для сприяння іншим особам у вчиненні злочину або складання чи видача підробленого документа були заздалегідь обіцяні для приховування цього злочину, дії службової особи кваліфікуються за ст. 366 КК і як співучасть (ч. 5 ст. 27 КК) у тому злочині, який був вчинений. Якщо службове підроблення було вчинене для приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, раніше вчиненого іншими особами, то дії службової особи кваліфікуються не тільки за ст. 366, але й за ч. 1 ст. 396 КК (див. коментар до ст. 396 КК).

7. Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених у ст. 367 КК, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість. Мотиви та цілі службового підроблення можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

8. У частині 2 ст. 366 КК сформульований матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки (див. пункти 13—15 коментарю до Розділу XVII). Суб’єктивна сторона цього злочину може бути виявлена в умисній або змішаній формі вини. При цьому саме підроблення може бути вчинено тільки з прямим умислом, а психічне ставлення винного до тяжких наслідків може бути як умисним, так і необережним. У цілому злочин, передбачений ст. 366 КК, є умисним. Якщо встановлено, що вчинюючи підроблення документів, винний бажав спричинення тяжких наслідків, які не настали з причин, що не залежать від його волі, дії службової особи слід кваліфікувати як замах на кваліфікований склад підроблення — за ст. 15 та ч. 2 ст. 366 КК.

9. Суб’єктом службового підроблення може бути тільки службова особа (див. пункти 19—29 коментарю до Розділу XVII). Тому, якщо аналогічні дії вчиняє приватна особа щодо документів та інших предметів, зазначених у ст. 358 КК, а також за використання нею завідомо підробленого документа, відповідальність настає за ст. 358 КК (див. коментар до ст. 358 КК). Якщо ж приватна особа умисно сприяє службовій особі у вчиненні службового підроблення, вона має нести відповідальність за співучасть (ст. 27 КК) у злочині, передбаченому ст. 366 КК (Рішення… — 1999. — С. 101—102).

Стаття 367. Службова недбалість

1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, —

карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

1. Службова діяльність припускає, що службові особи, які її вчинюють, наділяються не тільки правами і повноваженнями за службою, але й виконують певні службові обов’язки. Невиконання або неналежне виконання таких обов’язків за наявності умов, зазначених у ст. 367 КК, тягне за собою відповідальність за службову недбалість (далі — недбалість).

2. Об’єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов’язків, які на неї покладені, що виражається:

а) у їх невиконанні або б) у неналежному виконанні; в) у спричиненні істотної шкоди (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК); г) і знаходиться в причинному зв’язку із зазначеними наслідками.

3. Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов’язків характеризує перш за все об’єктивну сторону вчиненого і виявляється у тому, що за наявності у особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє — не виконує службові обов’язки, або хоча і діє, але виконує ці обов’язки неналежним чином: не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісне, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

4. Якщо характер та обсяг службових обов’язків, а також порядок їх здійснення визначаються компетенцією службової особи, то їх належне виконання залежить від тієї реальної обстановки, у якій вона виконує свої службові обов’язки. Тому для наявності об’єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; 2) коло службових обов’язків, покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку; 3) які конкретні обов’язки й у якому порядку вона повинна була виконати у даній обстановці; 4) чи мала вона реальну можливість виконати ці обов’язки в даній обстановці; 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов’язків; 6) які наслідки спричинили ці порушення; 7) чи знаходилися вони у причинному зв’язку з наслідками, що настали.

5. Недбалість — злочин з матеріальним складом, тому він визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду (ч. 1 ст. 367 КК) чи заподіяло тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК). Відсутність таких наслідків може свідчити лише про вчинення службовою особою дисциплінарного проступку (див. пункти 5—15 коментарю до Розділу XVII).

6. Суб’єктивна сторона недбалості найчастіше полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива і змішана форма вини — умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість й у тих випадках, коли умисне порушення службових обов’язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання. Вчинення недбалості з непрямим умислом буде мати місце, наприклад, у випадку, коли цінний вантаж, що прибув на залізничну товарну станцію, був розкрадений внаслідок того, що начальник цієї станції не виконав службових обов’язків і не виставив охорону, вважаючи без жодних на те підстав, що про збереження вантажу подбає сам вантажоодержувач. Порушуючи у такій ситуації свої службові обов’язки, винний свідомо припускає і можливість розкрадання вантажу, однак у його поведінці відсутні як корисливі спонукання, так і прагнення задовольнити свої особисті інтереси або інтереси третіх осіб. Відсутність таких мотивів саме і свідчить про наявність у діянні винного службової недбалості (ст. 367 КК) та виключає можливість кваліфікації вчиненої ним бездіяльності за ст. 364 КК.

7. Вказівка закону на несумлінне ставлення службової особи до виконання службових обов’язків виключає можливість кваліфікації діяння як недбалість у випадках, коли істотна шкода була заподіяна внаслідок недосвідченості, недостатньої кваліфікації, відсутності належних навичок або з інших обставин, що не залежать від службової особи і виключають реальну можливість належного виконання нею покладених на неї службових обов’язків. Виключається можливість відповідальності за недбалість і тоді, коли службова особа не діє чи діє неналежним чином у стані крайньої необхідності (див. коментар до статей 39 та 40 КК).

8. Для кваліфікації діяння за ст. 367 КК необхідно встановити, що воно вчинене службовою особою при виконанні владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Інакше кажучи, дія чи бездіяльність службової особи повинні бути обумовлені її службовим становищем. Тому діяння, що полягає у невиконанні чи неналежному виконанні не службових, а суто професійних обов’язків, не може розцінюватися як недбалість і кваліфікується за іншими статтями КК (наприклад, за статтями 131, 135, 137, 139, 140 КК). Виключається застосування ст. 367 КК і в тих випадках, коли невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків заподіює шкоду нормальній діяльності апарату управління у певній сфері суспільних відносин і у зв’язку з цим відповідальність за таке діяння передбачена спеціальними нормами закону (наприклад, статтями 271, 275, 287, 382 КК та ін.).