КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Їх змістом є вимоги, яким повинна відповідати поведінка людей з точки зору захисту, гарантування збереження життя і здоров’я людей, власності та інших цінностей від небезпеки зазначених предметів, тобто з точки зору громадської безпеки. Тому ці правила називаються правилами безпеки. Поводження зі зброєю та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, в точній відповідності до даних правил, відбиваючись у конкретній поведінці людей — учасників суспільних відносин, не створює небезпеки заподіяння шкоди, попереджує таку небезпеку, забезпечує безпеку не тільки від необережних злочинів і нещасних випадків, а й від умисних посягань із застосуванням цих предметів.

13. Об’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільне небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує захищеність (гарантованість) життя і здоров’я людей та інших важливих цінностей суспільства, створює загальну (спільну) небезпеку настання тяжких наслідків або заподіює таку шкоду.

14. Як правило, злочини проти громадської безпеки зараховуються до злочинів з формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії. Лише деякі злочини проти громадської безпеки мають матеріальні склади (статті 264, 267 і 270 КК) і можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності. Ці злочини передбачають два види наслідків: а) створення небезпеки настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 267 КК); б) фактичне заподіяння істотної шкоди (тяжких наслідків) (ст. 264 КК) чи шкоди здоров’ю людей або майнової шкоди у великому розмірі (ч. 1 ст. 270 КК). Небезпека настання тяжких наслідків — це реальна та максимальна вірогідність заподіяння загибелі людей або інших подібних наслідків. Вона дорівнює неминучості або наближається до неї і, призвела б до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено чи спрямовано (відвернено) іншим шляхом тощо.

15. Матеріальні склади мають і деякі злочини проти громадської безпеки з кваліфікуючими та особливо кваліфікуючими ознаками (частини 2 та З ст. 258, ч. 2 ст. 259, ч. 5 ст. 260, ч. 2 ст. 265, ч. 2 ст. 267, ч. 2 ст. 269, ч. 2 ст. 270 КК) Як правило, такими наслідками є загибель людей або інші тяжкі наслідки.

16. Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки — це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості — двом чи більше особам, майнової шкоди в особливо великому розмірі будь-якій юридичній чи фізичній особі тощо.

17. Там, де закон передбачає матеріальні склади, у тому числі наслідок у виді створення небезпеки для життя чи здоров’я або настання інших тяжких наслідків, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок.

18. Заподіяння шкоди життю і здоров’ю або майнової шкоди може бути і способом вчинення злочинів проти громадської безпеки (наприклад, ч. 1 ст. 258, ст. 261, 262, 265 КК). При цьому залежно від тяжкості зазначеної шкоди вона або охоплюється статтями КК про відповідальність за злочини проти громадської безпеки, або вимагає кваліфікації за сукупністю відповідних злочинів. Але у всіх випадках тут завжди повинна бути порушена громадська безпека і створена небезпека настання тяжких наслідків.

19. Суб’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з формальним складом — прямий умисел, а злочинів з матеріальним складом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, що передбачає умисел до діяння (наприклад, порушення певних правил безпеки) і необережність до наслідків (наприклад, до загибелі людей).

20. Мотив і мета більшості злочинів проти громадської безпеки не є їх обов’язковими ознаками і можуть бути різними.

21. Суб’єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, будь-яка особа, яка досягла 16-ти, а деяких злочини — 14-ти років.

22. У чотирьох статтях розділу IX Особливої частини КК сформульовані заохочувальні норми, які передбачають обов’язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за деякі злочини проти громадської безпеки за наявності певних передумов і підстав, — добровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній та активне сприяння її розкриттю (ч. 2 ст. 255 КК), добровільне повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 258 КК, і сприяння припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації (ч. 5 ст. 258 КК), добровільний вихід з воєнізованого або збройного формування і повідомлення про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування (ч. 6 ст. 260 КК) і, нарешті, добровільна здача органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. З ст, 263 КК). Добровільність заяви, повідомлення, виходу зі злочинної організації або добровільної здачі озброєння означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення фактичної можливості подальшого безкарного продовження вчинення відповідного злочину.

23. На відміну від злочинів проти життя та здоров’я, волі, статевої свободи та статевої недоторканності особи, злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та злочинів проти власності (розділи II—VI Особливої частини КК), які є злочинами проти окремих осіб, злочини проти громадської безпеки посягають на загальне благо, є злочинами проти суспільства (загальних (громадських), спільних інтересів людей, інтересів суспільства в цілому), а не проти окремих фізичних або юридичних осіб.

24. Також на відміну від зазначених злочинів, які, як правило, вимагають реального заподіяння шкоди життю, здоров’ю, власності, для визнання діянь (посягань) злочинами проти громадської безпеки необхідно і, як правило, достатньо, самого порушення громадської безпеки і створення загальної (спільної) небезпеки для життя і здоров’я та інших цінностей суспільства. Злочини проти громадської безпеки посягають не на життя і здоров’я та власність окремих осіб і не на безпеку життя і здоров’я та власності окремих осіб, а на загальну (спільну) безпеку, на безпеку життя і здоров’я, власності широкого і невизначеного кола осіб та безпеку інших цінностей і тому є загальнонебезпечними злочинами.

25. Стаття 255 КК спрямована на посилення боротьби з організованою злочинністю. Остання створює небезпеку нормальній життєдіяльності суспільства, суспільній стабільності в цілому, дестабілізації економічної та соціально-політичної сфер життя, порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, підриває і гальмує прогресивний процес розвитку суспільства, перешкоджає проведенню соціально-економічної та правової політики, обплутує і закабаляє людей, породжує обстановку незахищеності, створює системну корупцію у органах влади тощо.

26. Злочинна організація — це організована група особливого роду, найбільш небезпечна форма співучасті. Саме створення злочинної організації, навіть якщо вона не встигла вчинити жодного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, серйозно порушує громадську безпеку і є значною небезпекою для суспільства. Як свідчить практика члени злочинних організацій, як правило, добре озброєні і завжди готові особисто або через інших озброєних злочинців у будь-який час пустити зброю в хід, скористатися нею, знищити, зокрема, тих, кого не можна усунути. До того ж, зіткнення (розбірки) між злочинними організаціями небезпечні для сторонніх.

27. У статті 255 КК сформульована загальна норма, а в ст. 257, в ч. 4 ст. 258 і ст. 260 КК — спеціальні норми, які передбачають відповідальність за створення спеціальних видів злочинних організацій.

28. Метою статті 255 КК є адекватне реагування на небезпеку з боку злочинних організацій, незалежно від їх спрямування, вже на початкових етапах, тобто при їх створенні. Створення злочинної організації по суті є закінченим готуванням до злочину, який збираються вчинити її учасники (див. коментар до ст. 14 КК). Але, враховуючи особливу небезпечність злочинних організацій, законодавець передбачив, що саме створення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких або особливо тяжких злочинів вважається вже закінченим злочином. Створення злочинної організації завжди передує вчиненню її членами інших злочинів.

29. Об’єктивна сторона злочину полягає в таких формах: 1) створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; 2) керівництво такою організацією; 3) участь у ній; 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп; 6) керівництво цією зустріччю (сходкою); 7) сприяння такій зустрічі (сходці).