КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Шкідливі речовини — це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впливати на здоров’я людей і довкілля.

Відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливе значення у визначенні об’єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України, а забруднення моря шляхом незаконного скидання чи поховання вказаних речовин — в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі.

5. Як наслідок вказаних дій, потрібно встановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров’я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Небезпека для життя — це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речовинами.

Небезпека для здоров’я — загроза захворювання людей в результаті, наприклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря — це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Перешкоджання законним видам використання моря — створення загрози унеможливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських курортах тощо.

6. Суб’єктивна сторона злочину може виражатися як умисною, так і необережною виною.

7. Суб’єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи іноземних) і портів (у випадку дачі незаконного розпорядження про скидання із суден шкідливих речовин або невжиття заходів щодо запобігання вказаним діям).

8. Частина 2 ст. 243 КК передбачає відповідальність за вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масова загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із забрудненням моря.

Загибель об’єктів тваринного і рослинного світу — загибель риби у певній акваторії або в місцях нересту. Критеріями тут є два моменти: 1) має бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи кількох видів;

2) вартість загиблої риби має оцінюватись у великих чи особливо великих розмірах.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій, втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Іншими тяжкими наслідками варто вважати майнову шкоду державі, що визначається на підставі витрат на ліквідацію наслідків забруднення, загибелі тваринного і рослинного світу тощо.

9. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. З статті, встановлює відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Скидання із суден — будь-яке скидання із судна забруднюючих речовин або вод, що їх містять, включаючи будь-яке витікання, злив, видалення, розлив, протікання, відкачування, виділення або спорожнення.

10. Суб’єктивна сторона цього злочину може бути виражена у виді умислу або необережності.

11. Суб’єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своєчасне і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.

Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України

1. Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.

2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку, —

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в незаконній розробці природних багатств щодо континентального шельфу України і може спричинити економічну шкоду державі. Внаслідок неналежної експлуатації технічних засобів у районі континентального шельфу створюється небезпека життю та здоров’ю людей, існуванню живих організмів моря.

Оскільки ст. 13 Конституції України закріплює право власності Українського народу на природні ресурси континентального шельфу, його використання й охорона регламентуються міжнародним та національним законодавством — Конвенцією 00Н по морському праву (1982 р.), Конвенцією про континентальний шельф (1964 р.), Протоколом про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі (1988 р.), Водним кодексом України від 6 червня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 24. - Ст. 189); Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р. (ВВР. — 1994. — № 36. — Ст. 340); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та іншими нормативно-правовими актами.

2. Об’єктом порушення законодавства про континентальний шельф є суверенні права України на її континентальний шельф, охорона та раціональне використання природних багатств континентального шельфу і охорона вод над ним від забруднення.

3. Предметом даного злочину є континентальний шельф України. Континентальний шельф — поверхня та надра морського дна до глибини моря 200 метрів у районах, прилеглих до узбережжя або до островів держави, але які перебувають за межами зони територіального моря або за цією межею до місця, де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих районах. У разі якщо встановлення меж континентального шельфу відповідно до зазначених вище ознак суперечить юрисдикції суміжних прибережних держав, межі континентального шельфу визначаються за спеціальними міждержавними угодами (постанова КМ України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269). Прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права з метою розвідки та розробки його природних багатств.

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, характеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.