КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

7. До кваліфікуючих ознак даного складу злочину віднесене вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей треба розуміти заподіяння смерті одній або кільком особам.

Захворювання людей — захворювання, небезпечні для здоров’я і життя або поєднані з нестійкою чи стійкою втратою працездатності, причинно пов’язані з порушенням правил охорони вод; зараження епідемічним чи інфекційним захворюванням, поява видимих відхилень у розвитку дітей та ін.

Масова загибель об’єктів тваринного світу — це падіж тварин від використання зараженої води (наприклад, загибель значної кількості тварин, всієї чи більшості риби у водоймі або на значній її площі, великої кількості цінних порід риб, інших об’єктів тваринного світу). Критеріями тут, на нашу думку, є два моменти. Перший — має бути встановлена велика кількість загиблих об’єктів тваринного світу одного чи кількох видів. Другий — вартість загиблої риби має оцінюватись у великих чи особливо великих розмірах.

Масова загибель об’єктів рослинного світу означає отруєння або загибель посівів, рослин на значних площах угідь чи загибель лісового масиву.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (водойм тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки, пов’язані з людьми або іншою шкодою, слід кваліфікувати лише з встановленням причинного зв’язку із забрудненням водних джерел та об’єктів.

Стаття 243. Забруднення моря

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів —

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі забруднення моря шкідливими матеріалами чи речовинами або відходами завдаються великі матеріальні збитки, гинуть люди та страждають живі організми і навколишнє природне середовище.

Правила, які забезпечують безпечні умови користування морськими водами, регламентовані рядом міжнародних актів: Женевською Конвенцією про відкрите море (1958 р.), Конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.), Конвенцією по запобіганню забруднення моря з суден (1973 р.) та ін. У відповідності до них національне законодавство визначає статус та правовий режим внутрішніх морських чи територіальних вод України, включаючи права України на відповідній території, а також порядок їх здійснення (Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 24. — Ст. 189); закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 21. - Ст. 152), «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (ВВР. — 1992. — № 2. — Ст. 5); постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та інші нормативно-правові акти).

2. Об’єктом злочину є складова частина охоронюваного кримінальним правом природного середовища — море, живі ресурси моря і здоров’я людей — від заподіяння йому шкоди забрудненням.

3. Предметом злочину є внутрішні морські чи територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, а також відкрите море.

До внутрішніх морських вод належать;

морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятних для відліку ширини територіального моря України;

води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають в бік моря;

води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один чи кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі;

води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Територіальні води України — це морський пояс, що примикає до сухопутної території або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а за відсутності договорів — відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море — це увесь морський простір, який не входить до територіальних та внутрішніх вод України або іншої держави і на який не поширюється нічий суверенітет.

4. Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 243 КК) визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил поводження з шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення, зокрема Водного кодексу України, «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення», встановлених постановою КМ України від 29 лютого 1996 р. № 269. Лише ті дії кваліфікуються, які прямо заборонені, такі як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо проявляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.