КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

4. Часткове звільнення від відбування покарання полягає у зменшенні строку або розміру додаткового покарання, наприклад, зменшенні розміру штрафу, строку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, частки конфіскованого майна тощо.

5. Умовно-дострокове звільнення здійснюється тільки судом за місцем відбування засудженим покарання. У судовому засіданні беруть участь засуджений, представники адміністрації органу виконання покарання з обов’язковим повідомленням прокурора. Суд виносить ухвалу про умовно-дострокове звільнення або відмову в такому. Приймаючи одне із зазначених рішень, суд повинен його мотивувати.

6. За умовно-дострокового звільнення засудженому ставиться єдина вимога — утриматися протягом невідбутого строку покарання від вчинення нового умисного чи необережного злочину. Залежно від цього і настають правові наслідки, які є сприятливими або несприятливими.

Сприятливі наслідки свідчать про виправлення засудженого і настають тоді, коли протягом невідбутої частини покарання він не вчинить нового злочину. В цьому разі вирок суду, за яким засуджений відбував покарання, вважається виконаним і втрачає свою силу, а перебіг строку погашення судимості починається з моменту застосування умовно-дострокового звільнення. Причому він обчислюється з фактично відбутого основного покарання, а не призначеного за вироком суду. В тих випадках, коли особа умовно-достроково звільнена від основного покарання, але відбуває додаткове покарання, перебіг строку погашення судимості починається з дня відбування додаткового покарання і аналогічно обчислюється з фактично відбутого основного покарання.

Несприятливі наслідки настають лише в разі, якщо особа, достроково звільнена від покарання, протягом невідбутої його частини вчинить новий злочин, незалежно від його тяжкості (особливо тяжкий, тяжкий, середньої тяжкості, невеликої тяжкості) і форми вини (умисний чи необережний). Вчинення нового злочину скасовує умовно-дострокове звільнення від покарання.

У разі вчинення особою, до якої було застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами сукупності вироків (ч. 4 ст. 81 КК), тобто до знов призначеного покарання за другий злочин приєднується повністю або частково невідбута частина покарання за першим вироком, від якого особа була достроково звільнена.

За загальним правилом при визначенні остаточної міри покарання суд повинен застосовувати повне складання покарання. У разі, коли не можливе повне складання, суд приєднує до нового покарання лише частину невідбутого покарання в межах максимального строку, встановленого ст. 71 КК. У тих випадках, коли за другий злочин призначене покарання в межах максимально можливого строку, зазначеного в ст. 71 КК, суд застосовує принцип вимушеного поглинання невідбутої частини покарання знов призначеним.

7. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК, слід керуватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Виходячи зі змісту зазначеного пункту, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання названих осіб здійснюється з урахуванням особливостей кожної кримінальної справи за правилами, встановленими ст. 81 КК 2001 р., якщо вони є більш м’якими, ніж ті, що були передбачені статтями 52, 52’ КК 1960 р., і навпаки, за правилами, передбаченими статтями 52, 52’ КК 1960 р., якщо вони є більш м’якими, ніж ті, що встановлені ст. 81 КК 2001 р. (п. 16 згаданої постанови).

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

5. До осіб, яким покарання замінене більш м’яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 81 цього Кодексу.

6. Якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

1. При заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням засудженому невідбута частина покарання, призначена за вироком суду, замінюється більш м’яким покаранням, яке засуджений продовжує відбувати. Така заміна покарання означає, що засуджений фактично достроково звільняється від відбування більш тяжкого виду покарання, однак замість того призначається більш м’який вид покарання. При цьому вирок суду, яким був призначений більш тяжкий вид покарання, втрачає свою силу з моменту заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким є мірою безумовною, оскільки закон не ставить яких-небудь вимог до поведінки засудженого протягом невідбутого ним строку покарання, тобто строку відбування більш м’якого виду покарання.

Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням є та обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправлення, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м’якого виду покарання.

Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, однак ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м’якого покарання.

Умовами заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким є:

а) засудження особи до строкового виду покарання; б) відбуття особою певної частини строку призначеного йому судом покарання.

Заміна невідбутої частини основного покарання більш м’яким застосовується до особи, засудженої лише до двох видів покарання — обмеження волі і позбавлення волі (ч. 1 ст. 82 КК). Інші види покарання не можуть замінятися більш м’яким покаранням.

Заміна невідбутої частини основного покарання більш м’яким може бути застосована після фактичного відбуття засудженим: а) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; б) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила новий умисний злочин, за який була засуджена до позбавлення волі; в) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Після відбуття зазначених строків, за наявності підстав, зазначених у ч. З ст. 82 КК, невідбута частина покарання замінюється більш м’якою. Суд, визначаючи більш м’яке основне покарання, керується переліком видів покарань з урахуванням їх розташування в системі покарань, зазначених у ст. 51 КК, визначаючи одне з більш м’яких його видів.

У цьому разі більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1 ст. 82 КК).