КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Затримання злочинця може мати місце під час вчинення ним злочину за умови, що цей злочин не створює підставу для необхідної оборони. Якщо після акту необхідної оборони злочинець робить спробу втекти з місця злочину, то у того, хто захищався, виникає право на затримання злочинця безпосередньо після вчинення ним злочину.

11. Необхідність (вимушеність) заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні виникає у випадках, коли злочинець намагається зникнути з місця вчинення злочину, чинить опір потерпілому чи іншим особам тощо, а у останніх відсутня реальна можливість без серйозної небезпеки для себе або інших осіб здійснити ненасильницьке затримання злочинця. Для оцінки необхідності заподіяння шкоди має значення число осіб по обидва боки, вік, фізичні сили, озброєність злочинця і громадянина, а також всі інші умови, що у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної можливості затримати злочинця без заподіяння йому шкоди. І навпаки, одне лише ухилення від затримання в обстановці, коли громадянин мав і усвідомлював явну можливість затримати особу без заподіяння їй шкоди, так само як і відсутність протидії з боку злочинця, свідчить про відсутність не- • обхідності в заподіянні шкоди. Якщо, проте, така шкода була усе ж таки заподіяна, то це повинно тягнути відповідальність громадянина на загальних підставах.

Отже, необхідність заподіяння шкоди злочинцеві при його затриманні має місце там, де в обстановці затримання, що склалася, така шкода є вимушеним заходом, необхідним для успішного затримання злочинця.

12. Співмірність заподіяної шкоди злочинцеві при його затриманні означає, що застосовані до нього в кожному випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі. Ці межі визначаються відповідністю шкоди, що заподіюється, двом взаємопов’язаним обставинам, а саме: 1) небезпечності посягання і 2) обстановці затримання злочинця.

Небезпечність посягання визначається: а) цінністю блага, на яке спрямоване посягання, і б) характером і розміром шкоди, заподіяної цьому благу, або реальною загрозою заподіяння цієї шкоди. Тому, чим більш небезпечним є посягання, тим ширшими є межі заподіяння шкоди для затримання особи, що його вчинила. Так, при ухиленні від затримання, наприклад, вбивці, ґвалтівника, учасника розбійного або бандитського нападу тощо співмірним є заподіяння йому тяжкої шкоди. І навпаки, при вчиненні посягання порівняно невеликої суспільної небезпеки граничним є завдання зло-чинцю нетяжкої шкоди (у всякому разі такої, що не перевищує середньої тяжкості тілесних ушкоджень), оскільки більш тяжка шкода явно не відповідала б небезпечності самого посягання.

Обстановка затримання злочинця — це умови, що характеризують реальні сили, можливості і засоби потерпілого або інших осіб для його успішного затримання. Така обстановка може варіюватися від відносно сприятливої до несприятливої для особи, яка затримує.

Відносно сприятлива обстановка означає, що потерпілий або інша особа має явну, наприклад, фізичну перевагу над злочинцем, який чинить опір, і усвідомлює, що має можливість успішно здійснити його затримання без заподіяння тяжкої шкоди. У таких випадках необхідним і достатнім для успішного затримання є спричинення злочинцеві нетяжкої шкоди, тобто такої, що не перевищує середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо ж у особи була реальна можливість затримання злочинця із застосуванням нетяжкої шкоди, а вона, проте, усвідомлюючи цю можливість, заподіює йому тяжку шкоду, така шкода не може бути визнана співмірною, оскільки вона є явно більш ніж достатньою для успішного затримання.

Несприятлива обстановка затримання означає, що той, хто затримує, перебуває у невигідному, програшному становищі порівняно із злочинцем і усвідомлює, що успішне затримання можливе лише у разі заподіяння злочинцю тяжкої шкоди. Разом із тим заподіяння такої шкоди може визнаватися співмірним лише у випадку, якщо затримується злочинець, що вчинив злочин великої суспільної небезпеки (наприклад, умисне вбивство, розбійний напад, зґвалтування тощо).

Отже, заподіяння злочинцеві при його затриманні тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень) повинно визнаватися співмірним лише у випадках, якщо така шкода була вимушено заподіяна особі, що вчинила злочин великої суспільної небезпечності, в несприятливій для потерпілого чи •інших осіб обстановці затримання цього злочинця.

13. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, означає, що злочинцеві при його затриманні заподіяна хоча і вимушена, але неспівмірна шкода. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КК «перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, среціаль-но передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу».

Із закону випливає, що перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має місце там, де злочинцю умисно заподіяна тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження), що явно не відповідає або небезпеці посягання, або обстановці затримання злочинця. Явність зазначеної невідповідності означає, що, по-перше, об’єктивно заподіяна злочинцеві смерть або завдання йому тяжких тілесних ушкоджень перебуває поза всяким сумнівом у різкій невідповідності або із ступенем небезпечності вчиненого ним злочинного посягання або з обстановкою затримання злочинця, що склалася для потерпілого чи іншої особи. По-друге, і суб’єктивно така невідповідність повинна усвідомлюватися особою, що затримувала злочинця. Вирішальним є суб’єктивне ставлення особи, яка затримує злочинця, до заподіяної шкоди. Вона повинна усвідомлювати, що заподіювана нею тяжка шкода злочинцеві або явно не відповідає небезпеці вчиненого ним посягання, або явно є більшою, ніж достатньо для затримання особи, що вчинила злочин. Інакше кажучи, перевищення меж заподіяння шкоди при затриманні злочинця можливе лише за наявності умислу.

При цьому слід мати на увазі, що через хвилювання, переляк, несподіванку посягання тощо потерпілий або інша особа може дійсно помилятися в оцінці небезпечності посягання або характеру обстановки затримання, що, природно, може позначитися на заподіянні злочинцю і більш тяжкої шкоди, за яку затримуючий не підлягає відповідальності.

Отже, перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, — це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), яка явно неспівмірна із ступенем небезпечності вчиненого посягання або явно не відповідає обстановці затримання злочинця.

Це дає можливість виділити два види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Перший вид такого перевищення має місце там, де при затриманні особи, яка вчинила злочин відносно невеликого ступеня суспільної небезпечності, потерпілий чи інша особа умисно вбиває злочинця або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень. У такому випадку заподіяна злочинцеві тяжка шкода повинна визнаватися такою, що явно неспівмірна з посяганням невеликого ступеня небезпечності, хоч така шкода і може відповідати несприятливій обстановці затримання злочинця (наприклад, вимушене заподіяння тяжкої шкоди хулігану, який вчинив напад, не пов’язаний з посяганням на особу, але чинить опір проти затримання, свідчить про явну невідповідність цієї шкоди небезпеці вчиненого ним).

Зазначений висновок пояснюється тим, що в таких випадках тяжка шкода відповідає лише обстановці затримання злочинця, але явно не відповідає небезпечності посягання (ч. 2 ст. 38 КК).

Другий вид перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, полягає в тому, що потерпілий чи інша особа, що затримує злочинця, усвідомлюючи свою явну перевагу над злочинцем, який, наприклад, чинить опір, умисно позбавляє його життя або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень, тобто заподіює тяжку шкоду, явно більшу, ніж вона була необхідною і достатньою у сприятливій обстановці затримання (наприклад, умисне заподіяння смерті особі, яка вчинила умисне вбивство, в обстановці, коли очевидець мав і усвідомлював реальну можливість затримати її із заподіянням явно менш тяжкої шкоди).

Очевидно, що в таких випадках заподіяна злочинцю тяжка шкода хоча і є співмірною з великою небезпечністю посягання, але явно не відповідає сприятливій обстановці затримання злочинця, що склалася для потерпілого чи інших осіб.

Якщо суд визнає, що в діях потерпілого чи інших осіб є перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає. Інакше кажучи, суд повинен у вироку навести обставини справи, які б свідчили про явну неспівмірність заподіяної тяжкої шкоди незначному ступеню небезпечності посягання або сприятливій обстановці затримання злочинця.