Рейтинговые книги
Читем онлайн КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Шрифт:

-
+

Интервал:

-
+

Закладка:

Сделать
1 ... 323 324 325 326 327 328 329 330 331 ... 405

Штампи і печатки — це спеціальні пристрої (форми, кліше), на яких міститься рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення текстів, знаків, малюнків та інших позначок для отримання відбитків на поверхні різних матеріалів (папері, сургучі, металі тощо). Печатки можуть бути гербові (містять зображення Державного герба України) і негербові.

Цільовим призначенням штампів і печаток є посвідчення автентичності документів (вони мають реквізити підприємства, установи, організації) або підтвердження фактів, що мають юридичне значення.

Офіційними є документи, штампи і печатки, які належним чином складені (виготовлені), видані як органами державної влади, органами самоврядування, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми діяльності та відомчої належності останніх, в межах наданої їм законом компетенції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу (акт, розпорядження, інструкція, протокол допиту свідка, довідка, доповідна записка тощо).

Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення як оригінал (нотаріально посвідчена копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).

Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (заповіт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусідами на підтвердження факту непроживання одного із членів сім’ї мешканця квартири, що враховується при обчисленні розміру комунальних платежів).

Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні документи, що знаходяться в приміщеннях відповідних підприємств, установ чи організацій, або хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебування їх у відрядженні).

3. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, полягає в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх: 1) виг краденні; 2) привласненні; 3) вимаганні; 4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем; 5) знищенні; 6) пошкодженні; 7) приховуванні.

Викрадення — це таємне або відкрите вилучення документа, штампа або печатки. Якщо таке вилучення поєднане з насильством або погрозою його застосування щодо службової особи, у віданні якої знаходиться документ, штамп чи печатка, відповідальність настає за сукупністю злочинів — за ст. 357 і відповідно за ч. 1 ст. 342, статтями 346 чи 350 КК. Викрадення бланків з метою внесення в них фіктивних даних і подальшого їх використання утворює готування до підроблення документів і кваліфікується за ч. 1 ст. 14 і частинами 1 або 2 ст. 358 КК.

Про поняття «вимагання», «шахрайство», «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» див. коментар до статей 189, 190, 191 КК.

Знищення — це приведення документа, штампа, печатки в стан, коли вони втрачають властивість бути носієм зафіксованої на них інформації (наприклад, спалювання).

Пошкодження документа, штампа, печатки полягає у приведенні його в стан, який перешкоджає подальшому використанню за цільовим призначенням або часткової втрати зафіксованої в них інформації (відірвана частина документа, зрізана частина літер на штампі тощо).

Приховування — це переміщення документів, штампів, печаток з місця, де вони знаходяться, в інше місце, що позбавляє підприємство, ‘установу, організацію чи громадян можливості використовувати документи, штампи і печатки за їх цільовим призначенням.

4. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції дій. Подальше використання викрадених документів, штампів і печаток для вчинення інших злочинів не охоплюється диспозицією цієї статті і за наявності ознак іншого злочину тягне відповідальність за сукупністю злочинів.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (наприклад, намір перешкодити укладенню договору, дезорганізувати роботу підприємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходилися документи, штампи, печатки і які відповідають за їх зберігання, перешкодити викриттю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчинений злочин тощо).

6. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службового становища, за наявності інших ознак цього злочину, тягне відповідальність за ст. 364 КК.

7. У частині 2 ст. 357 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації (наприклад, внаслідок викрадення печатки підприємство було позбавлене можливості здійснювати господарські або фінансові операції) або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток (наприклад, знищено гербову печатку, докази з кримінальних або цивільних справ тощо).

8. Поняття особливо важливих документів, штампів, печаток є оціночним і в кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактів, які ними засвідчувалися, можливості чи неможливості їх відновлення, витрат, необхідних для відновлення та ін. (наприклад, знищена кримінальна справа).

9. Викрадення документів, що містять державну таємницю, з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам тягне відповідальність за державну зраду або шпигунство відповідно за статтями 111 або 114 КК. Аналогічно вирішується питання щодо викрадення документів, що містять комерційну таємницю, або документів, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (статті 231 або 330 КК).

10. Викрадення документів майнового характеру (наприклад, чека на одержання грошей в банку) з метою наступного одержання за ним чужого майна, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — ст. 357 і ч. 1 ст. 14 та ст. 190 КК (готування до викрадення чужого майна шляхом шахрайства).

11. У частині 3 ст. 357 КК передбачена відповідальність за незаконне за-володіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.

12. Злочин, передбачений ч. З ст. 357 КК, є спеціальним щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 353 КК, оскільки законодавець виділив паспорти та інші важливі особисті документи з числа носіїв інформації і передбачив самостійну відповідальність за дії, зазначені у ч. 1 ст. 357 КК, щодо таких документів.

13. Паспорт — це універсальний документ, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України («Положення про паспорт громадянина України» від 2 вересня 1993 р. (ВВР. — 1993. — Ст. 385). Крім паспорта громадянина України, існують загальногромадянський закордонний паспорт, службовий закордонний паспорт та дипломатичний паспорт.

До інших важливих особистих документів відносять документи, що виконують функції паспорта для окремих категорій громадян (свідоцтво про народження для осіб, які не досягли 16-ти років, військовий квиток тощо), а також документи, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів (дипломи, атестати, трудові книжки, посвідчення водія тощо).

14. Якщо незаконне заволодіння було поєднане з насильством, необхідна додаткова кваліфікація за відповідними статтями КК.

15. Суб’єктивна сторона злочину, визначеного ч. З ст. 357 КК, передбачає наявність прямого умислу, спрямованого на викрадення паспорта або іншого важливого особистого документа. Якщо особа не мала такого умислу, а паспорт або інший важливий особистий документ виявилися у винного лише тому, що він викрав яке-небудь майно, в якому ці документи знаходилися (наприклад, гаманець із кишені власника), то все вчинене слід кваліфікувати як викрадення чужого майна громадян (відповідна стаття про злочини проти власності). Мотиви злочину можуть бути різноманітними (помста, користь та ін.).

16. Суб’єктом даного злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

1. Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвід чується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут —

1 ... 323 324 325 326 327 328 329 330 331 ... 405
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право бесплатно.
Похожие на КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право книги

Оставить комментарий