КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Під майном слід розуміти як рухоме (грошові кошти, акції, інші цінні папери, інше майно споживчого і виробничого призначення, транспортні засоби, продуктивну і робочу худобу тощо), так і нерухоме (жилі будинки, квартири, насадження на земельній ділянці тощо) майно.

Не є злочином, що розглядається, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна, висловлена у зв’язку з виконанням потерпілим будь-яких незаконних дій.

4. Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома працівника правоохоронного органу.

5. Посягання на життя, здоров’я та власність працівника правоохоронного органу або його близьких родичів, скоєне безпосередньо після погрози вчинити такі дії, кваліфікується за ст. 348 КК і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 345 КК.

6. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний зі спеціальним мотивом, а саме у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Під виконанням службового обов’язку слід розуміти діяльність працівника, що входить в коло його повноважень. Час виконання потерпілим службових обов’язків (минулий, теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає. Для застосування ч. 1 ст. 345 КК не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо робітника правоохоронного органу або його близьких родичів.

7. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

8. У частині 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а у ч. З ст. 345 КК — тяжкого тілесного ушкодження.

Про поняття побоїв і тілесних ушкоджень див. коментар до статей 121, 122, 125 і 126 КК.

Катування потерпілого тягне відповідальність за ч. 2 ст. 345 та, за наявності всіх необхідних ознак, за ст. 127 КК.

9. Суб’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 2 і З ст. 345 КК, характеризується умисною формою вини.

10. Суб’єктом цих злочинів у разі заподіяння умисного середньої тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження є особа, що досягла 14-ти років.

11. У частині 4 ст. 345 КК передбачено відповідальність за погрозу чи насильство щодо працівника правоохоронного органу, вчинене організованою групою (див. коментар до ч. З ст. 28 КК). При цьому організатор такої групи несе відповідальність за всі діяння, вчинені членами організованої групи, якщо вони охоплювалися його умислом, а інші учасники організованої групи — лише за діяння, до яких вони готувалися або у вчиненні яких брали участь (ст. ЗО КК).

Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча

1. Погроза вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України, а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, —

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

2. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв’язку з їх державною або громадською діяльністю —

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, тяжких тілесних ушкоджень у зв’язку з їх державною або громадською діяльністю —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Частина 1 ст. 346 КК передбачає відповідальність за три самостійних злочини: 1) погрозу щодо державного чи громадського діяча; 2) насильницькі дії; 3) заподіяння тим самим особам тяжких тілесних ушкоджень.

2. Суспільна небезпечність погроз або насильства щодо державних чи громадських діячів визначається тим, що такі дії порушують нормальну службову діяльність цих осіб, створюють психологічну атмосферу невпевненості у безпеці їх життя, здоров’я, майна, а так само їх близьких родичів, можуть призвести до дестабілізації політичної обстановки в Україні, загострити протиріччя в політичній сфері, негативно вплинути на загальну ситуацію в суспільстві.

3. Коло потерпілих від цих злочинів суворо обмежене законом. Диспозиція ч. 1 ст. 346 КК містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути потерпілими, а саме: Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова чи суддя Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Національного банку України, керівник політичної партії України, а також їх близькі родичі.

До потерпілих — керівників політичних партій України треба відносити лише перших осіб (незалежно від їх найменування: генеральний секретар, секретар, голова партії чи голова політбюро партії та ін.) керівного органу політичної партії, яка була у встановленому законом порядку зареєстрована в Міністерстві юстиції та її діяльність не була припинена рішенням суду (статті 11 і 21 Закону України «Про політичні партії» від 5 квітня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 23. — Ст. 118). Поняття «політична партія» дається у ст. 2 названого Закону.

Про поняття близькі родичі див. п. 11 ст. 32 КПК.

4. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, а також у погрозі викраденням або позбавленням волі щодо зазначених осіб (ч. 1 ст. 346 КК), заподіянні їм легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, нанесенні побоїв чи вчиненні інших насильницьких дій (ч. 2 ст. 346 КК), заподіянні їм тяжких тілесних ушкоджень (ч. З ст. 346 КК).

Під погрозою слід розуміти виявлений зовні протиправний вплив на психіку потерпілого шляхом повідомлення особисто або через посередників про намір позбавити громадського чи державного діяча, чи їх близьких родичів життя, заподіяти шкоду здоров’ю тим чи іншим способом, знищити або пошкодити майно, яке належить потерпілому.

Спосіб залякування може бути різним: словесним, з використанням засобів технічного зв’язку, шляхом конклюдентних дій (жестів, міміки, демонстрації зброї тощо). Погроза може бути висловлена як публічно, так і при відсутності третіх осіб, від особи винного або від конкретно названих осіб чи будь-якого угруповання. На кваліфікацію названі обставини не впливають.

Про поняття погрози вбивством див. коментар до статей 129 та 345 КК.

Посягання на життя, здоров’я, власність або волю державного чи громадського діяча або його близьких родичів, вчинене безпосередньо після погрози вчинити такі дії, не потребує додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 346 КК. Посягання на життя державного чи громадського діяча кваліфікується за ст. 112 КК, на близького родича Генерального прокурора України — за ст. 348 КК, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України — за ст. 379 КК, інших державних чи громадських діячів — за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Про поняття майна та погрози його знищенням чи пошкодженням див. коментар до статей 195 та 345 КК.

Під погрозою викраденням слід розуміти висловлення наміру заволодіти потерпілим будь-яким способом, вилучити його з природного мікросоціаль-ного середовища, перемістити з місця постійного чи тимчасового перебування з подальшим триманням всупереч його волі в іншому місці. Реалізація цієї погрози не охоплюється ст. 346 КК і вимагає додаткової кваліфікації за ст. 146 КК як викрадення людини.

Погроза позбавленням волі полягає в залякуванні протиправним позбавленням державного чи громадського діяча або їх близьких родичів можливості вільного пересування у просторі й часі, вибору місця свого перебування.

Реальна сукупність погрози позбавлення волі та фактичного позбавлення волі вимагає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 346 КК та відповідною частиною ст. 146 КК. Позбавлення волі державного чи громадського діяча або його близького родича без попередньої погрози вчинити такі дії кваліфікується лише за ст. 146 КК.

Позбавлення волі з подальшим триманням потерпілого як заручника підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 349 КК, якщо потерпілим є представник влади або його близький родич, чи ст. 147 КК, якщо потерпілим є громадський діяч або його близький родич.