КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

1. Об’єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують захист комерційної таємниці.

2. Предмет злочину — комерційна таємниця. Про поняття комерційної таємниці див. коментар до ст. 231 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у розголошенні комерційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотної шкоди суб’єкту господарської власності.

4. Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх без згоди власника хоча б одній особі, що не володіла такою таємницею. Розголошення може бути здійснене у будь-який спосіб — усно, письмово, із використанням засобів зв’язку, друкованих або інших засобів масової інформації, комп’ютерних мереж тощо.

5. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є завдання істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності (власнику комерційної таємниці), яка перебуває у причинному зв’язку з розголошенням комерційної таємниці. Така шкода визначається, як і в ст. 231 КК, кожного разу з урахуванням всіх обставин справи. Вона може бути майновою, наприклад, у виді значних матеріальних збитків, які завдані суб’єкту господарської діяльності і викликані спадом виробництва, необхідністю його переорієнтування, зменшенням клієнтури тощо. Істотна шкода може бути і в інших формах (моральна, ідеологічна тощо).

6. Злочин вважається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності.

7. Суб’єктивна сторона характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що розголошує комерційну таємницю і бажає цього. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є спеціальний мотив — корислива або інша особиста заінтересованість. Корисливий мотив пов’язаний із прагненням особи одержати від цього матеріальну вигоду. Інші особисті мотиви — це, наприклад, помста, заздрість, образа, родинні й товариські спонукання, бажання догодити близькій людині тощо.

Щодо наслідків у вигляді істотної шкоди може мати місце як умисел, так і необережність.

8. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, якій комерційна таємниця стала відомою у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. Це означає, що зазначені відомості були ввірені особі або до них вона мала доступ. Суб’єктом злочину можуть бути як звичайні працівники, так і службові особи, наприклад, працівники прокуратури, досудового слідства, податкових органів, суду чи нотаріату, які одержали відповідні відомості під час виконання своїх службових обов’язків. Зазначені особи є суб’єктами цього злочину також у тих випадках, коли вони хоч і звільнилися з роботи чи служби, проте зобов’язані не розголошувати комерційну таємницю, яка стала їм відомою до їх звільнення.

Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна

1. Приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно призвело до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинене групою осіб за попередньою змовою, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що виникають з приводу встановленого законодавством порядку приватизації державного і комунального майна.

2. Предметом злочину є: 1) державне майно; 2) комунальне майно;

3) підроблені приватизаційні документи.

Державним майном є майно, яке належить до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є цілісними майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються; об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань.

Комунальним визнається майно, що належить територіальній громаді села, селища або міста, яким вона має право володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

До приватизаційних документів належать документи, які використовуються у процесі приватизації, а також документи, якими оформляється перехід права власності на приватизоване майно.

3. З об’єктивної сторони злочин може проявлятись у вчиненні таких діянь: 1) приватизації державного чи комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом;

2) приватизації державного чи комунального майна шляхом використання підроблених приватизаційних документів; 3) приватизації державного чи комунального майна, яке згідно із законом не підлягає приватизації; 4) приватизації державного чи комунального майна неправомочною особою.

Приватизація державного та комунального майна — це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Поняттям приватизації державного та комунального майна не охоплюється приватизація об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, які фінансуються з державного бюджету, у тому числі сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, а також зміна організаційно-правових форм власності колгоспів та підприємств споживчої кооперації (ч. 2 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна»),

Приватизація державного майна здійснюється шляхом: 1) продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом. Продаж об’єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який у процесі аукціону запропонував найвищу ціну. Продаж об’єктів приватизації за конкурсом — це передача права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови експлуатації об’єкта або за рівних умов — найвищу ціну;

2) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців. Підприємства АПК можуть приватизуватися тільки шляхом перетворення їх на КСП або ВАТ у порядку, передбаченому законодавством; 3) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; 4) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

Продаж майна державних підприємств неконкурентними способами застосовується щодо об’єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом.

Приватизація законсервованих об’єктів та об’єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу.

Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім випадків, встановлених законодавством.

Ціна продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Під вартістю слід розуміти суспільне визначений еквівалент у грошовій формі. Законодавством передбачено такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість відтворення та вартість активів.

Заниження вартості об’єктів приватизації — це неправомірне списання або відчуження основних та оборотних фондів підприємства в період підготовки до його приватизації, непроведення індексації вартості основних засобів, порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об’єкта приватизації під час визначення його вартості. Якщо заниження вартості державного або комунального майна здійснюється з використанням підроблених приватизаційних документів (наприклад, передавального балансу підприємства, актів інвентаризації майна та інвентаризаційних описів, звітів про експертну оцінку цілісних майнових комплексів, висновків експертів про вартість майна), то така обставина має дістати відображення у відповідних процесуальних документах і вплинути на обсяг обвинувачення.