КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Для об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 198 КК, потрібно встановити відсутність ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (див. коментар ст. 209 КК). В іншому випадку, при наявності складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, все скоєне кваліфікується за ст. 209 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отримання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.

4. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що придбаває, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати конкретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Досить, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільне небезпечного діяння, що визнається злочином (в результаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабежу тощо).

5. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Дії, вчинені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.

Розділ VII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Безпосереднім об’єктом злочину є відносини в сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у випадку підробки їхньої валюти. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо боротьби з підробкою грошових знаків, яка ратифікована Урядом СРСР 3 травня 1931 р., держави-учасники встановили відповідальність за підробку не тільки власних грошей, але і грошей цих держав, що знаходяться в обігу (36. чинних договорів, угод і конвенцій, укладених СРСР з іноземними державами. Вип. VII. — М., 1933 р. — С. 40-53). Необхідність міжнародного співробітництва в боротьбі з фальшивомонетництвом обумовлена взаємозалежністю грошових систем різних держав, оскільки грошові знаки одних країн можуть безперешкодно переміщатися на територію інших країн і, у випадку їх підробки, підривати валютний обмін.

2. Предмет злочину — підроблені гроші; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державної лотереї.

Гроші — національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що введені в обіг. Предметом злочину можуть бути також підроблені пам’ятні і ювілейні монети, що випускаються НБУ.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у виді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, введені в обіг.

Вилучена з обігу національна валюта України, іноземна валюта (монети старого карбування, гроші, скасовані грошовими реформами тощо) і валюта, що має лише колекційну цінність, не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК. Виготовлення або збут таких предметів з метою отримання майна варто кваліфікувати як готування або замах на шахрайство (ст. 190 КК).

Державні цінні папери — це грошові документи, що випускаються і забезпечуються державою в особі центральних органів державної влади і управління, які здійснюють грошово-кредитну діяльність відповідно до зако-. нодавства України. Державними цінними паперами можуть бути облігації внутрішніх державних позик, облігації зовнішніх державних позик, казначейські зобов’язання України, приватизаційні папери, векселі.

Облігації внутрішніх державних позик — це державні цінні папери, якими оформляються зобов’язання позики України і які розміщуються на її території і випускаються відповідно до рішення Кабінету Міністрів.

Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних і іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їхню номінальну вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Державними цінними паперами є векселі Державного казначейства — цінні папери, що свідчать про безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Випуск векселів Державного казначейства регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку застосування векселів Державного казначейства» від 27 червня 1996 р. № 689 (Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 14. — Ст. 383).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. (ВВР. - 1992. - № 24. - Ст. 352) особливим видом державних цінних паперів є приватизаційні папери — цінні папери, що свідчать про право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки в майні державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути трьох видів: приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки і земельні бони.

Підроблені недержавні цінні папери не є предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК. Їх виготовлення для збуту, збут або використання іншим чином слід кваліфікувати за ст. 224 КК.

Не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, підроблені документи на переказ, платіжні картки або інші засоби доступу до банківських рахунків, оскільки вони не є цінними паперами. Їх підробка кваліфікується за ст. 200 КК.

Лотерейний білет — бланк документа суворого обліку, який дає право на участь у розіграші призового фонду лотереї, а в разі перемоги є підставою для одержання призу. В Україні діють виключно державні лотереї, які поділяються на такі види: бінго, тото, миттєві лотереї, розрядні лотереї, числові лотереї («Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей», затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 р. № 128/1037 (Урядовий кур’єр. -2003. - 29 січня. - № 17). .

Під державними грошовими лотереями відповідно до підпункту 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. (ВВР. - 1997. - № 27. - Ст. 181) слід розуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як ЗО відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду.

Для кваліфікації діяння за ст. 199 КК необхідно встановити, що грошові знаки, монети, державні цінні папери, білети державної лотереї мають суттєву подібність (схожість) за формою, розміром, кольором й іншими основними реквізитами із справжніми грошовими знаками, що перебувають в обігу, або державними цінними паперами, білетами державної лотереї. У тих випадках, коли явна невідповідність фальшивого грошового знака справжньому виключає його участь у грошовому обігу, а також якщо інші обставини справи свідчать про спрямованість умислу винного на грубий обман обмеженого кола осіб, такі дії можуть бути кваліфіковані як шахрайство (ст. 190 КК).

У судовій практиці не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, купюри з підробкою тільки цифрового номіналу, із наклеєним номіналом, написами, зображеннями, що не відповідають сторонам, і не мають суттєвої схожості з українською або іноземною валютою, що перебуває в обігу.