КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

3. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом та корисливою метою.

4. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

5. Частина 2 ст. 188 КК встановлює відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за такий самий злочин чи у великих розмірах; а ч. З ст. 188 КК — за викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання, вчинене організованою групою, або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки.

Рецидив цього злочину та спричинення ним особливо тяжких наслідків є специфічними ознаками, інші кваліфікуючі ознаки аналогічні тим, що розглядалися при аналізі крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж та їх обладнання визнається кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, раніше судимою за такий самий злочин (рецидив), за умови, що судимість не погашена або не знята.

Особливо тяжкими наслідками, згідно з приміткою до ст. 188 КК, вважаються: загибель людини; перерва в забезпеченні споживачів електроенергією та послугами зв’язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту. Перелік цих наслідків є вичерпним.

Стаття 189. Вимагання

1. Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1. Вимагання має своїм безпосереднім додатковим об’єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров’я, честі, гідності, особистої недоторканості потерпілих.

Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно — документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо). Дії майнового характеру — це, наприклад, вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо.

2. Об’єктивна сторона вимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Отже, діяння може виявлятися лише в активній поведінці — в незаконній вимозі: а) чужого майна; 6) права на чуже майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

Цією ознакою вимагання відрізняється від складу примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), які за своїм змістом є дійсними законними (наприклад, вимога віддати борг, пов’язана з погрозою насильством до особи, яка дійсно є боржником).

Потерпілими від вимагання можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).

3. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є спосіб відмагання — погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не тільки погроза насильством (наприклад, завдати побоїв), а й обмеженням прав, свобод або законних інтересів зазначених осіб (наприклад, припинити роботу на ринку), пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити гараж), або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (наприклад, оголосити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захворювання, про інтимне життя тощо). Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими, ганебними або не такими, важливо лише, щоб потерпілий чи його близькі родичі бажали зберегти їх в таємниці.

Погроза може бути висловлена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, залякує потерпілого, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред’явленої вимоги. Тому навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розголошувати відомості або погрожував непридатною зброєю або її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну (на що саме і розраховував винний) — вчинене є вимаганням.

4. При вимаганні суб’єкт злочину вимагає передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому (через годину, завтра, через тиждень тощо). При цьому сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення — виконувати чи не виконувати цю вимогу. Якщо винний вимагає негайно передати йому майно під загрозою негайного застосування насильства (або його фактичного застосування), то все вчинене становить грабіж або розбій (залежно від тяжкості насильства).

Вимагання вважається закінченим з моменту пред’явлення вимог, пов’язаних з погрозою. Якщо потерпілий не погодився виконати вимогу, і винний з помсти реалізував свою погрозу та умисно заподіяв потерпілому чи його близьким родичам шкоду, необхідна кваліфікація за сукупністю певної частини ст. 189 КК і відповідної статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за фактично спричинену шкоду (наприклад, статті 122 або 194 КК).

5. Суб’єктивна сторона — тільки прямий умисел, корисливі мотив та мета, зміст яких розкритий при аналізі крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

6. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, що досягла до вчинення вимагання 14-ти років (див. ст. 22 КК).

7. Частина 2 ст. 189 КК передбачає відповідальність за вимагання, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. Такі ознаки, як повторність вимагання та вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб за своїм змістом аналогічні тим, що були розкриті при аналізі таких же ознак крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує звернення до ст. 364 КК, в якій розкриваються поняття зловживання службовим становищем та службової особи (Примітка 1).

Погроза вбивством повністю охоплюється ч. 2 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує. Для наявності погрози тяжким тілесним ушкодженням слід встановити, що шкода, якою погрожував винний, відповідає ознакам тяжкого тілесного ушкодження (див. коментар до ст. 121 КК).

Відповідно до ч. 2 ст. 189 КК кваліфікуючою ознакою є також вимога, поєднана з фактичним пошкодженням чи знищенням майна.

Особливість такого вимагання в тому, що сама вимога підкріплюється вже реальним пошкодженням чи знищенням майна, тобто для того, щоб досягнути мети, винний одночасно з вимогою передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому частково або повністю приводить у непридатність майно потерпілого чи його близьких родичів.. При цьому, якщо таке пошкодження або знищення вчинювалося шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або спричинило майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, то вчинене має кваліфікуватися за сукупністю ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 194 КК. Щодо змісту понять пошкодження або знищення майна див. коментар до ст. 194 КК.