КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

До особистих немайнових прав належать: право вимагати визнання свого авторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню, перекрученню творів; право на обнародування.

До майнових прав належать: право використання (у тому числі продаж, прокат, здача в найм тощо), відтворення, публічного виконання, показу, право на переклад, на імпорт творів науки, літератури, мистецтва.

Охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Суміжні права — це права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, пов’язані з використанням цих творів на законних умовах.

4. Відповідно предметом порушення авторського права (або суміжних прав) є твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи неопубліковані музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп’ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав — виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення.

Обов’язкові ознаки цього предмета: 1) предмет злочину має не належати винному (або належати не в повному обсязі); 2) має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному записі, фонограмі, відеограмі, будь-якому електронному записі тощо; 3) він має бути новим і оригінальним.

Не є предметом цього злочину повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, твори народної творчості, а також офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення тощо), державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами. Охорона також не поширюється на будь-які ідею, процедуру, метод, процес, концепцію, відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію, звичайні дані, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі тощо.

Перелік осіб, яким надається охорона авторських прав, викладений у ст. 8 цього Закону. До таких осіб належать: 1) автори незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об’єктивній формі на території України; 2) автори, твори яких вперше опубліковані в іншій країні та протягом ЗО днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора; 3) автори, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліковані або хоча і не опубліковані, але знаходяться в об’єктивній формі на території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України.

Термін охорони цих прав згідно зі ст. 24 цього Закону є довічним і діє протягом 50 років після смерті автора.

5. Об’єктивна сторона даного злочину передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними. Діяння в цьому злочині полягає в незаконному використанні об’єктів авторського або суміжних прав. Воно може виразитись: 1) в незаконному відтворенні або 2) розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва (наприклад, виставка картин без відома автора), комп’ютерних програм і баз даних, незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань фонограм, відеограм і програм мовлення; 3) незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; а також в іншому умисному порушенні авторського або суміжних прав (наприклад, виконання, оприлюднення, опублікування, показ, сповіщення, створення похідного товару та ін.).

Відтворення — це виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеоза-писі, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник — це результат будь-якого відтворення твору.

Під розповсюдженням слід розуміти будь-які дії, що спрямовані на доведення об’єкта, на який поширюється авторське право, до відома суспільства без згоди самого автора.

Виконання — це публічне виконання ролі, співання, читання, декламування, гра на музичному інструменті, або будь-яким іншим способом відтворення творів літератури чи мистецтва.

Оприлюдненням твору є дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалося.

Опублікування — це випуск в обіг примірників твору чи фонограми без згоди автора. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації.

Показ — будь-яка незаконна демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані.

Під іншим умисним порушенням, наприклад, розуміють створення похідного твору, який є продуктом інтелектуальної творчості: переклад,

6. Якщо предмет порушення авторського права (або суміжних прав) викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (статті 185 або 194 КК). Але якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 КК і, наприклад, ст. 185 КК.

7. Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони полягає в заподіянні матеріальної шкоди у великому розмірі. Під великим розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК, вважається ії розмір, який у двісті і більше разів перевищує неопцдатковуваний мінімум доходів громадян.

8. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є причинний зв’язок між діянням і вказаним наслідком.

9. Суб’єктивна сторона даного злочину — прямий умисел. Винний усвідомлює, що він своєю дією порушує авторські або суміжні права, які охороняються Законом, передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість тощо, однак на кваліфікацію вони не впливають.

10. Суб’єкт злочину — загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор у випадку, коли ним, наприклад, приховано співавторство іншої особи.

11. У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При визначенні цих розмірів слід також враховувати положення п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (Урядовий кур’єр. — 2003. — 12 липня. — № 127).

Про поняття повторності див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

12. У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені спеціальним суб’єктом — службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (наприклад, мало місце примушування до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення підлеглого з кола співавторів тощо). Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.