Космiчний Гольфстрiм (на украинском языке) - Василий Бережной

- Пора вже нам спрямувати дiяльнiсть екiпажу в нормальне рiчище, провадив капiтан. - А то дехто вже зовсiм розкис. Я можу оголосити наказ, це неважко. А от хороший настрiй, ентузiазм... Тут потрiбнi тонкi психологiчнi методи. Розумiєш, дорогий Iлвала?

Психолог насторожився:

- То що, будемо сiяти iлюзiї? Замiсть золота правди пiдкинемо сухозлiтки?

Нескубу не збентежили нi цi шпильки, нi тон, яким це було сказано. Вiдповiв з витримкою, тiльки трохи примружував очi, коли добирав слова:

- Золото правди... Яке ж це золото, коли воно... чорне?

Капiтан з пафосом обстоював думку, що не завжди правда потрiбна i корисна, що часто буває якраз навпаки...

Iлвала слухав i в той же час думав про Алка, про галасливi його звинувачення. Ясно, що Нескуба не знає. То сказати чи нi? Мабуть, таки не треба, Незабаром дiзнається. Неприємна вся ця iсторiя, дуже неприємна...

- За останнiй час, - провадив далi капiтан, - життя на кораблi спохмурнiло, скисло. Не написано жодної картини, не створено жодної пiснi, не кажучи вже про кантати чи симфонiї... Спортивних змагань - нiяких. Як же ти, психолог, миришся з таким-от становищем?

"Хоча Нескуба повiв атаку на мене, - подумав Iлвала, - все це вiн адресує й собi, добиваючись психологiчного зламу. Адже факт, що i його не поминув депресивний настрiй, який охопив екiпаж, немов епiдемiя".

- З чого ж почнемо? - якось нiби винувато посмiхнувся Iлвала.

- З чого? - Обличчя Нескуби полагiднiшало, в очах навiть усмiх промайнув - легенька, ледь помiтна сонячна цяточка. - Давай почнемо iз спорту. Найперше - матч на шахову першiсть...

"Не шаховий матч буде з Алком, - подумав Iлвала, - а запекла сутичка двох антагонiстiв. I якщо ботанiк доможеться свого..."

- Ну, то як ти вважаєш? - Нескуба торкнувся його плеча.

- А що ж, це дуже цiкаво. Коли нiщо не стане на завадi...

- А що ж може завадити? - стенув плечима капiтан. - Завтра ж i почнемо.

"Iстинно, людина не знає сьогоднi, що її жде завтра", - подумав Iлвала.

5

Виклик знайшов Алка в бiблiотецi, де вiн вивчав архiвнi матерiали: накази, розпорядження, iнструкцiї i т. п. Вiн так поринув у дослiдження, що не вiдразу почув, коли його покликали.

- Вас розшукує капiтан, - вже голоснiше сказала бiблiотекарка - жiнка з великими сумними очима, прихиляючись до його вуха.

Алк з несподiванки шарпнувся, потiм оговтався i, не поспiшаючи, пiдiйшов до екрана. "Поiнформували, значить, без мене, - думав Алк, - ну, що ж, може, це й краще..." Дихав важко, серце колотилось, i це, мабуть, помiтив Нескуба, що пильно дивився на нього з екрана.

- Що з вами, Алче? Не бачу бойового запалу.

- Буде запал, буде... - вiдповiв Алк.

- То коли?

- Чим швидше, тим краще, - видихнув Алк.

- Тодi давайте почнемо сьогоднi. Я думаю - у малому спортзалi, не заперечуєте?

- У малому? Не вистачить мiсць...

- Гадаєте, буде стiльки болiльникiв? - усмiхнувся капiтан. - Ну, що ж, пiдходьте, порадимось з арбiтром. Я на вас чекаю!

Кров шугнула в скронi, Алк з роззявленим ротом дивився, як тьмянiло зображення капiтана. "Болiльники, арбiтр... Це ж вiн про шаховий матч! А я... Ну, зажди, я за тебе вiзьмусь..."

Матч на першiсть "Вiкiнга", особливо пiсля нiчийного рахунку (12 : 12), привернув увагу чи не всiх вiльних вiд вахти. Тринадцяте очко! Для кого ж це число виявиться щасливим? Мiсця в залi були зайнятi задовго до початку. Тут стояв глухий гомiн - люди вже давно не збиралися разом, i зараз панувало нервове збудження. Говорилося про що завгодно, тiльки не про гравiтацiйнi пута, якi скували корабель. Усi наче змовились - жодного слова про це! Чи таки справдi шаховий двобiй цiлком заполонив думки?

Ось двi молодицi - тендiтна брюнетка i блондинка спортивного типу розмовляють, час вiд часу позираючи навколо:

- Ти часто прогулюєшся з отим iнженером, - каже з прихованою заздрiстю брюнетка. - Що ти в ньому знайшла?

Блондинка знизує плечима:

- З ним легко, i час минає швидко - як на крилах летить. - Вона усмiхається, i хлопчакувате її обличчя, освiтлене усмiшкою, стає милим, симпатичним. - Розумiєш, вiн увесь час розмовляє сам. Запитує i вiдповiдає. А я тiльки слухаю, та й то не все. Якщо нецiкаво, то думаю про своє. Але здебiльшого його монологи цiкавi.

- А мiй поки пiдбере слово, - зiтхнула чорнявка, - то й паста з хлорели може скиснути.

- Не знаю, в чiм тут секрет, а зi мною всi балакучi, навiть Алк.

- Ну, цей найохочiше розмовляє з Еолою... Хоча останнiм часом... Ти як вважаєш, хто з них має рацiю - Алк чи Нескуба?

- Хоча б i Алк, а я все одно за капiтана! - щось зухвале зблиснуло в очах блондинки.

- Логiка... - скривила губи чорнявка.

- Доброта - ось моя логiка!

- Ну, знаєш... Так можна скотитися...

Бiлява нiчого не сказала, тiльки блиснула очима. Подруги вiдхилились одна вiд одної, сiли рiвно й надовго замовкли.

Чоловiки не зводили очей з демонстрацiйного табло, на якому електронний промiнь миттю висвiтлював кожну змiну в розташуваннi фiгур. Подiї на шахiвницi розвивалися бурхливо. Спочатку iнiцiатива була в Нескуби, та поступово Алковi вдалося вирiвняти гру, а згодом розпочати активнi дiї. Тепер бiльшiсть знавцiв перевагу вiддавала чорним, якими командував Алк,може, через невдале розташування бiлого ферзя на g7.

Хтось упiвголоса сказав:

- Хоча бiлi мають зайвого пiшака, але позицiя...

- Боротьба гiгантiв!

- Не треба було брати пiшака на g7. Зараз чорна тура нападе на ферзя i капець.

- Але ж хiд бiлих.

- Ну то й що?

- Ферзь може взяти ще одного пiшака - на h7.

- Ну, тодi зовсiм... Атака чорних буде невiдпорна.

Рука сама шарпнулася до тури, але Нескуба вчасно схаменувся i зупинив її за кiлька сантиметрiв од фiгури. "Не смiй! - наказав собi. - Втрата темпу!!" Рукою, що на мить зависла в повiтрi, потер чоло. Вiдчув, як з глибини єства напливає острах, думки розлiтаються, як листя на вiтрi. Вгамуйся, опануй емоцiї... Потрiбна яснiсть думки...

Нескуба нахмурив брови i знову почав аналiзувати позицiю. Часу в нього було обмаль, та якщо дисциплiнувати думку... А думки з'являлися самовiльно, i важко їх погамувати. Так, часу все менше й менше... А що таке час? Черговiсть подiй, ситуацiй, станiв?.. От зроблю хiд, i стан змiниться, з'явиться цiлком iнша ситуацiя. Калейдоскоп: вiд одного поруху змiнюється вся картина. "Вiкiнг" потрапив у гравiтацiйний тунель, i от маємо... А годинник цокає, клацає, стрiляє... Який же хiд зробити? Мабуть, таки треба пiдтягувати ферзя до центру подiй... Але ти чомусь вагаєшся? Що ж ти за капiтан, якщо не можеш перебороти страх?

Нескуба почав подумки картати себе, i це було певною прикметою мобiлiзацiї душевних сил.

Алк старанно приховував свою радiсть - тримав, наче птаха в клiтцi. Хоча Нескуба тiльки зсунув брови, проте ясно, що нервує... Так, так, вiн боїться! Ну, звичайно ж, загроза така очевидна i... невiдворотна. Зараз я йому покажу... Бiльш не буде спати на посту!

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});