ЯБЛОКО - Сергей Сингалевич

За свідченням наших учнів, що у роки незалежності, у 90-х роках, за освітньою програмою обміну познайомилися з рівнем підготовки заокеанських однолітків, впевнено віддають перевагу вітчизняній школі та її якості освіти. Та сьогодні цього замало. Ми можемо зробити доступним всім кращі взірці освіти «обраних» минулого (епохи декабристів) із радянськими прикладами високоефективному навчанню за «кадетською» системою у поєднанні із справжніми гімназійними традиціями. Ми в змозі забезпечити сім’ї і новими «автономними» багатоповерхівками хутірської забудови із сільським електрифікованим транспортом, і – сімейним «автономним» транспортом для спільних прогулянок вихідними днями дикою природою, замість походів до взірців неволі – зоопарків, аби навчити нове покоління не прикладам звірячих стосунків із гратами – а любові до звірів як до ближніх своїх. Роки Перебудови у погоні за ласими міськими грошима і комфортом майже опустошили українське село, хоч дехто завдяки еміграціям «відгрохав» поряд із «літньою кухнею» «європейську оселю», ще більш гостро піднявши проблеми українського села. Досвід прибалтів з їх хуторами в перекладі на український менталітет має дати світу нову модель українського села із компактною забудовою «автономними» будинками, із автоматизованими міні-фермою і цехом переробки молока, із тролейбусним сполученням. Прикладами добровільного переселенням до цих хуторів «досі дихаючих викидами підприємств» міських мешканців вже зараз готова дати світу взірець зближення села і міста мало не третина українців.

За загально прийнятою економічною теорією у світі панує переважно товарне виробництво, виробництво ж послуг розглядається як допоміжне. Наразі у першу чергу потрібно товар зробити послугою (товар – тобто предмет, що створюється, продиктований необхідністю надати певну послугу споживачу, через що товар і послуга завжди мають бути разом). І тільки таким чином має формуватись «життєвий цикл» того чи іншого виробу, не часом отримання надприбутків, а потребою населення у тому виробі. Справжня турбота про людину і «братів наших менших», а не погоня за надприбутками, має стати стимулом праці в майбутньому, хоч, завдяки «українській» думці і співпраці з братами, надприбутків не уникнути. «Турбота про своїх» для всіх – залог успішного просування української продукції по світу.

ОСОБИСТЕ БАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Персональний сервіс та вже майже забуті традиції:

Нав’язані українським споживачам західні моральні і економічні традиції передусім пов’язані з пропагандою західного взірця сервісу, заснованому на прихованій експлуатації споживача, при цьому він вважається абсолютно незграбним. Зовні це обумовлено занадто широкою номенклатурою застосованих комплектуючих, в тому числі дрібносерійного виготовлення, для обумовлення зростання ціни сервісних послуг, а також начебто кращою компактністю, зручністю, дизайном…

Традиційно в Україні ремонт обладнання виконувався цеховими електриками, лабораторіями КВП та ЧПУ, широко розвиненою мережею електро– і радіомайстерень, чисельними ремонтними підприємствами.

Комунальні служби, екологія та техногенні катастрофи:

Хоч за вікном ХХІ століття, та стандартами житлового будівництва нас тягнуть у ХIX-те. Досі основним джерелом тепла і енергії є спалювання енергоносіїв. Переваги трансформації мережної напруги змінного струму у житловому будівництві ніяк не узгоджуються із значно вищим рівнем небезпеки змінного струму порівняно із постійним та сучасним рівнем розвитку силової електроніки, до того ж в Україні серед будівельників майже нема фахівців, знайомих з надто економічними композитними електричними нагрівачами, що використовувалися збройними силами СРСР. Існуючий в Україні монополіст у галузі утилізації відходів – Державна корпорація „Укрекокомресурси” фактично не займається розвитком і впровадженням біохімічних систем очистки каналізаційних викидів.

Електроніка в Україні:

Чвари між урядовцями України і Росії з приводу енергоносіїв затьмили декому очі з приводу відкритих на сьогодні широких можливостей інтеграції між підприємствами електроніки, електротехніки і радіотехніки України, Білорусі і Росії. Проте доцільним в першу чергу – є розвиток складального виробництва приладів з використанням елементів силової електроніки не за західною схемою, а за власною з підбором вузької ланки „ідеальних ключів” (мається на увазі широке застосування у різних за призначенням приладах одних і тих же електронних приладів). Доречним є – й широке нарощування виробництва сонячних батарей.

Приміський та міський транспорт в Україні:

Такі привабливі і признані багатьма пасажирами львівські тролейбуси, як і весь електротранспорт в Україні побудовано за схемою використання одного-двох тягових колекторних електродвигунів, карданів і силової електроніки виробництва Чехії чи Китаю, в той час як жодне підприємство України досі не може їм запропонувати мотор-колеса на базі вентильного реактивного двигуна через інформаційну відірваність України від широкодоступних розробок у цій галузі росіян і прагнення неодмінного отримання дивідендів від власних розробок українських науковців, зациклених на конфіденційності. От і снують по містах і селах маршрутки і таксі, руйнуючи екологію України жахливими викидними газами і ядовитими присадками від неправильної утилізації закордонних моторних масел.

ПРОПОЗИЦІЇ:

Прийняття за основу у житловому будівництві концепції „автономного будинку” повною відмовою від використання природного чи зрідненого газу із внутрішньо-будинковою мережею пониженого постійного струму з ліфтами на базі вентильних реактивних двигунів і біохімічними реакторами каналізації

Запровадження і нарощування виробництва в Україні батарей паливних елементів та сонячних батарей

Запровадження і нарощування виробництва в Україні мотор-коліс, в першу чергу для міських і приміських тролейбусів

Широке делегування повноважень господарського управління державними підприємствами та ВАТ обласним державним адміністраціям з метою створення під їх егідою прибуткових Соціальних заводів і підприємств, запровадження нової Української концепції освіти через корпоративне об’єднання на підставах економічної доцільності підприємств різних форм власності

Запровадження трирівневої системи оплати праці у всіх ланках виробництва і послуг

ПОСЕРЕДНИКИ

Відомо: серед тварин існують види, для яких кохання одне на все життя.

      Аїст зводить широчезне гніздо на верхівці залізобетонного високовольтного стовпа, адже там його лелека має принести йому своїх діточок. Несвідомі в електриці заздрять:

«Їх дивним чином не б’є струмом, а ворогів – б’є!» Та секрету тут нема, достатньо глянути до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок), або згадати первинний інструктаж з електробезпеки…

Гірше з вовком: спиш собі у ліжку, а «член родини», чорнявий із хвостиком гачком, вихований іншими в любові до дітей, за дві миски залишків зі столу – на ланцу. Його брат, Маркіз, що сам прийшов у родину й зайняв господарський диван – вмер, отруївся щуром. Обидва не знали смаку м’яса. Та не це головне, бо чи вовк наблизиться до паркана, чи лис, чи злодій – чорнявий гавкне, а то й не раз…

А потім йдуть з рушницями на полювання… Когось вполюють, а вона народить 5-7. А вполюють її, і вся округа шаленіє від вовчої помсти.

Та на допомогу приходять спостереження, освіта і любов, що дозріла у прагненні допомогти людям: перед усім через забезпечення роботою. Перед очима сюжет, 35-річної давнини, коли перед тобою ставлять 3-літровий «слойок» парного молока, в очікуванні автобуса: а серце милує як «з одної миски їдять і котик, і два песика». От і хочу аби Володя в замін похованої Катьки, взяв на коліна Катю дворцову, що разом із Жюльєном, відкриє йому дорогу до серця одинокого вовка, особливо як опиниться десь у тайзі чи на кордоні з фінами. Катька, котячої породи, відчувала настрій Вовчика, людини самодостатньої, Катя дворцова (народжена безпритульною собакою) полюбляє чітку розмову російською… і халву соняшникову, а не ванільну (яка є отрута навіть для двоногих).

      Німці – нація, а ми – нелюди (?), або може проблема у мові і КОХАННІ:

… ефір голосив про жорстоке зґвалтування дівчини у Миколаєві, де слова доньки товариша, що вихована Людьми, в тому числі й німецькою діаспорою, відродили мене до життя. Та треба хоч трохи знати історію, аби зрозуміти – звідки корені тої діаспори. Вони з тих земель повз ВОЛГУ, яким хліб України 1932-1933 років врятував життя. А років п’ять тому і ті й ті виїхали до Німеччини…

Чи може по справжньому вміють кохати тільки гуцули й росіяни, які терпіти не можуть заробітчан, що живуть у літній кухні, а в «чураку» приймають гостей, як після корови жінка підлогу помила…