Акуляча клiтка (Останнiй дюйм - 2) (на украинском языке) - Джеймс Олдридж

- Скiльки вiн заробляє за тиждень? - запитав у свою чергу Девi.

- Небагато, - вiдповiв Бен, здивувавшись одвертiй практичностi сина. Кiлька пiастрiв у день.

Та хiба всiм дiтям не притаманна груба практичнiсть, тодi як бiльшiсть дорослих безнадiйно сентиментальнi?

Камера для пiдводних зйомок, яку прислала Бену кiнокомпанiя, знiмала на тридцятип'ятимiлiметрову плiвку. Пiдводнi зйомки й були метою цiєї маленької експедицiї. Компанiя платила до п'яти тисяч доларiв за тисячу футiв добрих кадрiв з акулами i ще тисячу доларiв за кадри з велетенськими скатами.

Бен опустив на вiрьовцi важкий кiноапарат у воду, потiм надiв акваланг.

- Якщо хочеш, можеш лягти на край рифу i дивитись, - звернувся вiн до Девi й показав, як треба розплататись у мiлкiй водi за гребенем корала, зануривши обличчя в воду над самою глибiнню.

- Знаю, - кинув Девi,

- Тiльки не пiрнай.

Бен захопив iз собою запасний акваланг. Вiн уже навчив Девi пiрнати у невеличкiй затоцi, захищенiй рифом, що перетинав доступ акулам. Девi був добрим плавцем i легко освоїв апарат.

- Що ти робитимеш, поки я буду пiд водою? - запитав Бен.

- Читатиму, - сказав Девi i вийняв з рюкзака книжку.

Бен глянув на неї i посмiхнувся. Це була одна з тих книжок, якими так захоплюються англiйськi хлопчики, - пригоди хороброго льотчика, що бився у Пiвнiчнiй Африцi з арабами.

- Тобi вона подобається?

- Подобається, - нiяково вiдповiв Девi. - Вона з шкiльної бiблiотеки.

Може, саме це й робило книжку такою привабливою. Бен подумав, що його син бiльше англiєць, нiж американець. Девi не пам'ятав Америки i ходив у Каїрi до англiйської школи. Навiть вимова у нього була швидше англiйська, нiж американська. Англiйське виховання, мабуть, i пояснювало те, що вiн був таким стриманим i практичним.

- Я ненадовго, - сказав Бен i занурився у воду, держачись за вiрьовку.

Опинившись пiд срiблясто-блакитною поверхнею моря, Бен подивився, чи не привернула уваги акул його принада з ослячого м'яса. Тоненькi червонi струмочки кровi сочилися з м'яса в прозору воду коралового моря. Хмари дрiбних рибок зацiкавлено розглядали принаду, але великої риби не було й близько. Бен опустив кiноапарат на саме дно i, заходячи в клiтку, зрадiв iз своєї вигадки. Тут йому нiщо не загрожувало, а знiмати акул звiдси було дуже зручно. Вiн зачинив дверцята клiтки i став чекати.

* * *

Бену довелося чекати й тодi, коли вiн спустився вдруге пiд воду пiсля обiду. Як i завжди, акули з'явилися зненацька, не знати й звiдки. Хвилину тому їх ще не було, а ось, не встиг вiн i оком змигнути, як одна з них уже тикає носом у осляче м'ясо. Поки Бен наводив кiноапарат, поруч з нею з'явилося ще двi; одну з них, плямисту, акулу-кiшку, супроводили двi смугастi риби-пiлоти, що плавали над виступом її носа. Бен приладнав камеру до стiнки клiтки й натиснув спуск. Ближча акула кинулася геть. Вони ще не покуштували кровi. Покуштувавши її, акули зразу стають смiливiшi. Бен знову став чекати.

Його не бентежило те, що вiн ще раз опинився в оточеннi цих страховищ, вiд яких зазнав стiльки лиха. У клiтцi вiн почував себе цiлком безпечно. Але Бен виразно вiдчув бiль у руцi, куди минулого разу вп'ялися зуби акули. Болiло в тiй частинi руки, якої вже не було.

"Останнiй раз, - сказав вiн сам собi. - Останнiй хiд - i бiльше не гратиму. Треба подумати й про хлопця..."

Бен i сам вважав, що надто вже добре вмiє пристосуватись до обставин. Це корисно, коли лiтаєш над канадськими лiсами, i при такiй безладнiй роботi, яку йому доводилось виконувати в Єгиптi. Оглядаючись назад, вiн зрозумiв, що вмiння пристосуватись стало його другою натурою. Та й як iнакше мiг би працювати й навiть просто вижити такий льотчик, як вiн? Проте не можна будувати на цьому життя людинi, якiй треба ростити сина. I, поглядаючи на шершаву шкiру акули, що була вiд нього на вiдстанi якихось шести футiв, Бен вирiшив, що доведеться про це добре помiркувати у вiльний час. Йому зовсiм не хотiлося, щоб Девi рiс таким, як вiн.

Двi акули кинулись на м'ясо, а потiм безстрашно пропливли повз клiтку. Бен нацiлив на них об'єктив.

- Ну, мене ти не схопиш! - сказав вiн, коли одна з акул вернулася, щоб подивитись на нього. - Дзуськи!

Тепер у Бена був багатий вибiр: перед ним плавало п'ять чи шiсть акул. Деякi з них належали до породи акул-велетнiв, двi були плямистими "кiшками". Одна лежала на днi великої пiдводної скелi мертвого корала, в тому самому мiсцi, де вiн сподiвався побачити скатiв. До цiєї скелi Бен прикрiпив розчалку, що держала клiтку.

"Тiльки не поспiшай!" - у думцi сказав вiн сам собi.

Йому завжди хотiлося знiмати дуже короткi шматки. Вiн пiдтримував камеру обрубком руки. Було боляче, але якось виходило. Раптом одна з акул-велетнiв зухвало наблизилась до клiтки i, вiдпливаючи, вдарила по нiй хвостом.

Клiтка нахилилась назад, потiм уперед i мало не перекинулась на бiк; її тримали вiрьовки, якими Бен прив'язав клiтку до коралового рифу. Вiн почекав, доки клiтка перестала хитатись, i вирiшив, що вже годi. До того ж у камерi кiнчилася плiвка.

- Ще раз, i все, - сказав вiн Девi, випливши на поверхню.

- Чому акула вдарила по клiтцi? - запитав Девi.

Вiн усе бачив зверху, але Бен ухилився од вiдповiдi.

- Хто його знає, - пробурчав вiн. - Випадково...

Але вiн не заспокоїв Девi. Бажаючи розвiяти його страхи, Бен звелiв хлопцевi укладати спорядження, щоб можна було вирушати в дорогу, тiльки-но вiн випливе.

* * *

Вiн невдаха, в життi йому завжди не щастило, i хоч Бен до цього вже звик, йому, видно, вже не по лiтах боротися iз своїми невдачами. Бен скiнчив знiмати акул. Вони зжерли все м'ясо, i бiльшiсть iз них уже попливли собi. Але вiн уперто чекав, сподiваючись, що з'явиться тисячодоларовий скат скати облюбували мiсце бiля коралової скелi, де дрiбнi рибчини очищали їх вiд паразитiв.

"Боже мiй! - вигукнув у думцi Бен. - Здається, поталанило..."

Велика, схожа на плямисту хмару, тiнь рухалась по самому дну мимо скелi. Це був скат з дивовижними головними плавниками; вiн плив важко й незграбно: чи то був слiпий, чи поранений, а може, просто старий.

Пливучи, скат збивав iз скелi невеликi шматки. корала, а бiлий пiсок на днi клубочився вiд кожного помаху його велетенських гострих бокових плавникiв.

"Ану, голубчику, ближче!" - запрошував його Бен.

Скат плив бiля самої клiтки, i хоч Бен цiлком захопився зйомкою, вiн усе ж подумав, що плавником або могутньою головою скат може порвати вiрьовку, прив'язану до коралової скелi.

Бен постукав камерою по прутах клiтки, щоб налякати ската, але той плив далi й наткнувся на вiрьовку.

Вiд сильного поштовху клiтку шарпнуло вперед. Бен вiдчув, як вона перекидається, наче її вдарило мiною.

У нього промайнула думка, що скат потягне клiтку з ним у вiдкрите море. Бен лежав на боцi. Вiн вирiшив, що ззаду або порвалися вiрьовки, або вiдламався шматок коралового рифу. Клiтку штовхнуло з неймовiрною силою. Вона перекинулася раз i вдруге. Ще один поштовх - скат звiльнився од вiрьовки i незграбно зник у хмарi пiску та коралових кришок.

"Як же я виберусь?" - подумав Бен.

Дверцята були притиснутi до морського дна. До того ж клiтку погнуло, i прути з одного боку вдавило всередину. Бен почував себе так, як велика риба в акварiумi. Тюрма його була тiсна, коли в нiй можна було стояти, а тепер, лежачи, вiн ледве мiг поворухнутись.

"Якщо я цього разу виберусь, буде просто диво", - сказав вiн собi.

Просунувши ногу крiзь прути на морське дно, Бен спробував хоч трохи пiдняти клiтку й перекинути її дверцятами вгору. Марно. Вiн хотiв розiгнути тонкi стальнi прути, але коваль постарався зробити їх мiцними. Бен почав трясти дверцята, сподiваючись їх зламати, але Махмуд зварив метал сумлiнно.

"Амба!" - подумав Бен.

Вiн перевернувся на спину, щоб подивитися, чи стежить за ним Девi. Але вгорi не видно було маски хлопця. Тодi вiн глянув на манометр i вилаяв себе за те, що чекав зайвих п'ять хвилин - i все через якусь нещасну тисячу доларiв!

Повiтря у нього лишалося не бiльше як на двадцять хвилин.

* * *

Минуло двi хвилини, але Бену здалося, що минула година.

Вiн ще раз спробував звiльнитись i, глянувши вгору, побачив маску Девi. Бен лiг на спину й помахав рукою. Син помахав йому у вiдповiдь. Здоровою рукою Бен показав, що хоче одгвинтити болти, якими було скрiплено клiтку, i йому потрiбен гайковий ключ.

Обличчя Девi зникло.

Коли хлопець з'явився знов, Бен побачив, що вiн опустив у воду гайковий ключ.

- Не кидай! - видихнув Бен з пухирцями повiтря, неначе Девi мiг його почути.

Та хлопець кинув ключ. Вiн прив'язав його до волосiнi, розгойдав i закинув у клiтку. Бен навiть не одв'язував його, а зразу ж узявся одгвинчувати болти.

Але круглi головки болтiв виявились усерединi клiтки, а гайки - зовнi. Хоч як Бен вивертав руку, вiн не мiг накласти ключа на гайку. Бен глянув угору й похитав головою. Але Девi там не було.

За пiдрахунками Бена, повiтря лишалося хвилин на п'ятнадцять. Тут вiн помiтив, що до нього спускається вiрьовка. Збагнув: хлопець хоче спробувати пiдняти клiтку. На сушi це було б неможливо, але пiд водою, може, й пощастить.