КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосу- і вання або користування ними.

6. Передача радіоактивних матеріалів означає як різні види відчуження цих матеріалів (продаж, дарування тощо), так і віддання (вручення) їх іншій особі особисто або через посередника, а також дії посередника щодо їх віддання (вручення) для тимчасового володіння або користування (наприклад, для збереження, застави).

7. Поняття видозмінення передбачає внесення якихось змін в радіоактивні матеріали.

8. Знищення радіоактивних матеріалів — це приведення їх в непридатний стан.

9. Розпилення — це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібнішими частинками.

10. Руйнування передбачає пошкодження предметів, у яких перебувають радіоактивні речовини або ядерні матеріали.

11. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є незаконність поводження з радіоактивними матеріалами, тобто поводження без передбаченого законом дозволу. Надання дозволу на поводження з радіоактивними матеріалами передбачено в нормативно-правових актах та міжнародних договорах України. Це: а) Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки» від 11 січня 2000 р. № 39/95-ВР; б) «Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу» від 3 березня 1980 р.; в) Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р.; г) Постанова Кабінету Міністрів Укарїни «Про затвердження Порядку ліцензування окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії» від 6 грудня 2000 р. № 1782.

12. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом.

13. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років і яка не має передбаченого законом дозволу на поводження з радіоактивними матеріалами. Порушення правил поводження з радіоактивними матеріалами особою, яка має передбачений законом дозвіл на поводження з цими предметами, кваліфікується за ст. 267 КК при наявності всіх інших, передбачених нею ознак.

14. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки, передбачені ч. 2 ст. 265, див. коментар до ст. 264 КК.

15. До незаконного поводження з радіоактивними матеріалами можливий тільки прямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків — необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

16. При незаконному поводженні з радіоактивними матеріалами і умисному заподіянні ними шкоди відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 265 КК і статтею про умисне спричинення шкоди життю, здоров’ю, власності тощо.

Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали

1. Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози, —

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він викликає стурбованість щодо захищеності від небезпеки радіоактивних матеріалів, порушує безпеку в сфері поводження з цими предметами.

2. Предметом злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття дане при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у погрозі вчинити викрадання радіоактивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 КК, полягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

5. Погроза має бути справжньою та реальною і адресуватися суб’єктам, зазначеним у ч. 1 ст. 266 КК.

6. Злочин вважається закінченим, якщо стане відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та або інша особа сприйняла погрозу.

7. Про поняття погрози див. коментар до ст. 258 КК, а про поняття «підстави побоюватися здійснення цієї погрози» див. коментар до ч. 1 ст. 129 КК.

8. Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умислом.

9. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочинів є спеціальна мета, а саме: примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета — спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.

10. Погроза застосування радіоактивних матеріалів, яка створює небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчи-нення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) кваліфікується за ст. 258 КК.

11. Суб’єкт злочинів — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил поводження з ними, а також незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

1. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами можуть потягнути за собою вихід цих небезпечних предметів з-під контролю, застосування в злочинних цілях, спричинення вибухів, пожеж, підпалів, опромінення, зараження місцевості тощо.

2. Предметом злочину є вибухові речовини і радіоактивні матеріали. Їх поняття дане при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпечного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами:

правил зберігання, використання, обміну, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також у незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

4. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бути вчинене як шляхом дії, так і бездіяльністю.

5. Диспозиція ст. 267 КК є бланкетною, тому поняття порушення правил поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами може бути визначене лише з врахуванням нормативно-правових актів, у яких встановлені ці правила. Під їх порушеннями необхідно розуміти невиконання або неналежне виконання встановлених правил або вчинення дій, ними заборонених.

6. До нормативно-правових актів, у яких встановлюються правила поводження з вибуховими речовинами та радіоактивними матеріалами, належать:

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. № 15/98-ВР (ОВУ. - 1998. - № 6. - Ст. 211); ст. 63 Повітряного кодексу України; Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. № 1644-ПІ (ВВР. - 2000. - № 28. - Ст. 222);

накази Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом» від 16 жовтня 2000 р. № 567 (ОВУ. — 2000. — № 49. — Ст. 2145), «Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» від 28 липня 1998 р. № 297 (ОВУ. - 1998. - № 40. -Ст. 1506)’, «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14 жовтня 1997 р. № 363 (ОВУ. — 1998. — № 8. — Ст. 312); та «Про затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів» від 25 жовтня 1999 р. № 509 (ОВУ. — 2000. — №27. — Ст. 1149)’, наказ Державного комітету ядерного регулювання України «Про затвердження Правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів та Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів» від 23 травня 2001 р. № 18 (ОВУ. - 2001. - № 29. - Ст. 1343); наказ Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Порядку видачі сертифікатів безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів» від 7 квітня 1998 р. № 46 (ОВУ. - 1998. - № 18. - Ст. 651);