КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольо-ву участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Цільові облігації випускаються під зазначені в них товари (послуги).

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

3. Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 223 КК — це випуск (емісія) цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку.

4. Випуск (емісія) цінних паперів — це дії з первинного розміщення цінних паперів, тобто відчуження цінних паперів первинним власникам шляхом укладання цивільно-правових договорів. Наприклад, здійснення підписки на акції, продаж облігацій або інвестиційних сертифікатів. Терміни «випуск» та «емісія» у цій статті є синонімами. У такий спосіб законодавець наголошує, що йдеться про випуск як певні дії емітента, а не як сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером та однаковими правами (у законодавстві про цінні папери використані обидва ці значення).

Під відкритим розміщенням слід розуміти відчуження цінних паперів юридичним чи фізичним особам, коло яких заздалегідь не визначене. Для такого розміщення характерним є використання прилюдної пропозиції, тобто повідомлення про відкритий продаж цінних паперів, зроблене у засобах масової інформації або іншим чином та звернене до невизначеної кількості осіб.

5. Випуск (емісія) цінних паперів може здійснюватися безпосередньо емітентом або за його дорученням торговцем цінними паперами (ст. 26 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу») чи компанією з управління активами (Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»). Форма паперів, які розміщуються, може бути документарною і бездокументарною. Випуск цінних паперів (іменних або на пред’явника) у документарній формі передбачає виготовлення сертифікатів. Сертифікат — бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери). Випуск цінних паперів у без-документарній формі здійснюється шляхом відкриття рахунків у системі електронного обігу цінних паперів та облікового запису на них, який є підтвердженням права власності на цінний папір. Згідно із законом виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери, а самі рахунки у цінних паперах можуть вести зберігачі та депозитарії цінних паперів (Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. (ВВР. — 1998. — № 15. — Ст. 67).

6. У законодавстві про цінні папери передбачені різні види їх державної реєстрації у ДКЦПФР: а) випуск, б) інформація про випуск (емісію), в) проспект емісії, г) звіт про наслідки розміщення. Залежно від виду цінних паперів ці види реєстрації певним чином поєднуються, а сам порядок реєстрації має особливості, які значимі для кваліфікації злочину, передбаченого ст. 223 КК.

У всіх випадках відкритого розміщення цінних паперів обов’язковою є реєстрація не тільки випуску, а й самої інформації про випуск (проспекту емісії). Для одних видів цінних паперів ці види реєстрації здійснюються одночасно (на підставі однієї заяви емітента), для інших — у певній послідовності (емітент подає окремі заяви в різний час). Зокрема, передбачена одночасна реєстрація: а) інформації про випуск та випуску облігацій підприємств; б) проспекту емісії та випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду; в) проспекту емісії та випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду. У випадках емісії акцій відкритих акціонерних товариств у різний час у такій послідовності реєструються: а) інформація про випуск акцій, б) звіт про наслідки підписки на акції, в) випуск акцій.

Якщо порядок випуску (емісії) певних цінних паперів передбачає декілька державних реєстрацій, то для об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223 КК, достатньо вчинення відповідних дій за відсутності хоча б однієї з них. Цей висновок базується на законодавстві про цінні папери, згідно з яким саме право особи на випуск (емісію) цінних паперів виникає з моменту відповідної обов’язкової державної реєстрації, а якщо таких реєстрацій декілька, то з кожною з них пов’язане виникнення права особи на вчинення певних дій у процедурі випуску (емісії) цінних паперів. В останніх випадках при кваліфікації злочину слід звертати увагу на те, з якою саме обов’язковою державною реєстрацією в законодавстві пов’язане право особи вчинити певні дії та чи виникло або не виникло таке право. Наприклад, можливі ситуації, коли при емісії акцій відкритого акціонерного товариства після реєстрації інформації про їх випуск (емісію) не відбулося реєстрації звіту про підписку на акції, а відразу був зареєстрований сам випуск. Якщо особа в такій ситуації укладає угоду на виготовлення бланків сертифікатів акцій та передає виготовлені сертифікати акцій інвестору, це не може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 223 КК, тому що право на такі дії законом пов’язане саме з реєстрацією випуску, а не звіту про підписку на акції.

7. Порядок випуску (емісії) цінних паперів та державної реєстрації емісії встановлений законами України: «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 49. — Ст. 682), «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р., «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р., «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р. та іншими нормативними актами, зокрема «Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств», затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 р. № 210 (у редакції від 9 лютого 2001 р.) (ОВУ. - 2001. - № 22. - Ст. 1019); «Положенням про порядок реєстрації випуску акції корпоративного інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. № 7 (ОВУ. — 2002. — № 5. — Ст. 214); «Положенням про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 січня 2002 р. № 10 (ОВУ. - 2002. - № 5. - Ст. 217); «Положенням про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування», затвердженим рішенням ДКЦПФР від 9 січня 2003 р. № 3 (ОВУ. - 2003. - № 6. - Ст. 270).

8. При вирішенні питання, які дії входять в об’єктивну сторону цього складу злочину, та визначенні моменту закінчення злочину слід враховувати таке. Фактично випуск (емісія) як сукупність дій включає в себе як дії, вчинені до державної реєстрації (наприклад, прийняття емітентом рішення про випуск цінних паперів), так і ті, що вчинені після такої реєстрації (реєстрацій). В об’єктивну сторону цього складу злочину входять тільки ті дії, які особа має право вчиняти лише після державної реєстрації. Моментом закінчення злочину слід визнавати укладання цивільно-правового договору хоча 6 одним із інвесторів про відчуження йому хоча б однієї одиниці цінних паперів (наприклад, підписка на акції без реєстрації інформації про їх випуск) або передачу інвестору хоча б одного примірника цінних паперів (наприклад, за наявності державної реєстрації інформації про випуск особа передає сертифікат акції без реєстрації самого випуску акцій або перераховує хоча б один примірник без-документарних цінних паперів на рахунок інвестора). Саме опублікування особою інформації про випуск цінних паперів без державної реєстрації може кваліфікуватись як замах на вчинення цього злочину.

9. Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 223 КК — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.