Нить життя (на украинском языке) - Ю Сафронов

Та все ж дивним було iнше. Нiрф пiдiймався так високо, що довкола практично вже не було повiтря; тiльки зрiдка траплялися окремi молекули газiв, i разом з ними, щоправда, також дуже зрiдка, попадались мiкроорганiзми. Деякi з них оживали пiсля того, як їх переносили в iншi умови...

Питання про можливiсть iснування мiкроорганiзмiв на великих висотах все бiльше й бiльше цiкавило Нiрфа. Почалося справжнє полювання за мiкробами.

Вже тодi йому допомагала Рен. Одного разу вони виявили мiкроорганiзми, якi залетiли так далеко вiд планети, що їм не судилось повернутися назад.

- Послухай, Нiрфе, - запитала його тодi Рен, - як ти гадаєш, що за сила змушує мiкроорганiзми остаточно залишати планету?

- Те ж саме, що примушує молекули газiв втiкати з атмосфери планети! впевнено сказав Нiрф. - Тиск свiтла. Адже ти знаєш, що за кожною планетою обов'язково тягнеться гiгантський газовий хвiст. Свiтло вибиває з горiшнiх шарiв атмосфери молекули газiв та мiкроорганiзми.

- А куди вони дiваються пiсля того, як покинуть планету?

- Тобто як куди? - перепитав Нiрф. - Втiкають у космiчний простiр.

- Однак коли це справдi так, то, можливо, й з iнших планет також вислизають у космос мiкроорганiзми?

- Звичайно. Найменша пилинка, в яку вмерзають мандрiвники-мiкроби, мовби корабель з вiтрилами. Свiтло кожної зiрки - не наче вiтер на вiтрилах корабля: воно вiдштовхує пилинку вiд себе. Пилинка прагне летiти в той бiк, звiдки надходить менше свiтла Воднораз кожна зiрка притягує пилинку силою тяжiння. Мабуть, траєкторiя руху пили нок в основному й визначається цими двома силами - тиском свiтла й силою тяжiння У кожнiй точцi космiчного простору може бути знайдена рiвнодiйна цих сил од усiх зiрок, планет, астероїдiв та комет, якi тiльки є в Галактицi. И, виходить, таке просторове поле. що наїжачилось пiками векторiв рiвнодiйних сил, увесь час змiнюється. Рухаючись у цьому полi, пилинки описують у порожнечi загадковi кривi. Мабуть, можна знайти траєкторiю руху мiкроорганiзмiв у космосi. Можна визначити i дiю магнiтних полiв...

- Нiрфе! Ти сам не розумiєш, про що говориш! Адже ми справдi можемо визначити цi рiвнодiйнi сили!

- Ну, то й що?

- Отже, ми таки справдi можемо обчислити траєкторiю польоту мiкроорганiзмiв! Ми можемо визначити тi дiлянки Всесвiту, звiдки вони летять до нас. Люмiно-гравiтацiйне поле видимої частини Всесвiту досить добре вивчене...

- Ти гадаєш, що ми зможемо скласти бiологiчну карту зоряного неба?

Через кiлька рокiв вийшла перша книжка з бiокартографiї. В нiй Нiрф i Рен описували свої дослiди застосування бiотелескопа. З багатокiлометрової поверхнi антени телескопа, що плаває за межами атмосфери, в космосi, збиралися за допомогою електричних пристосувань мiкроорганiзми, якi прилетiли з невiдомих глибин Всесвiту.

У книзi публiкувалася перша наближена бiологiчна карта. Накладена на звичайну карту зоряного неба, вона давала уявлення про те, в яких частинах Всесвiту слiд шукати органiчне життя. Яскраво-червоними кiльцями було помiчено тi райони, де мiкроорганiзми були схожi на давно вiдомi бактерiї.

I Нiрф, i Рен висунули смiливу гiпотезу: "На тих планетах, де iснують схожi мiкроорганiзми, мають iснувати й подiбнi високоорганiзованi живi iстоти".

Без спецiальної перевiрки не можна було нi заперечити, нi пiдтвердити цiєї гiпотези.

Нiрф i Рен запропонували перетворити бiотелескоп на бiонавiгатор. Вони хотiли полетiти назустрiч мiкробам, використовуючи їх як вказiвну стежину в космос, як вказiвник шляху до планети з живими iстотами. Й ось їхнє бажання здiйснилося.

Вони навiть не знали точно, скiльки ще летiти до загадкової планети. Зараз вони могли судити про неї тiльки з мiкроорганiзмiв, що попали на їхнiй бiонавiгатор. Треба було змусити їх заговорити про далекий чужий свiт.

I мiкроорганiзми заговорили. З сили-силенної мiкроорганiзмiв Нiрф i Рен видiлили патогеннi мiкроби, якi могли жити й розвиватися тiльки на планетi, населенiй тваринами. Нiрф i Рен ретельно дослiдили також хiмiчний склад бактерiй, процес їхнього живлення й дихання i виявили склад атмосфери та поширенiсть деяких поживних хiмiчних сполук на поверхнi передбачуваної планети.

- Вони говорять! Вони говорять! - радiв з кожної удачi Нiрф. - Хто б мiг подумати, що їхня мова буде зрозумiлою мешканцям iншої планети! Га, Рен! Адже ми з тобою розшифрували невiдому досi мову бактерiй!

Результати своїх спостережень вони передавали на рiдну планету.

Щодня у пробах мiкроорганiзмiв, взятих з космiчного простору, кiлькiсть патогенних бактерiй коливалася навколо деякого середнього значення, яке Нiрф назвав "фоном". Певно, в перiоди, коли кiлькiсть бактерiй бiльш чи менш вiдповiдала фоновi, органiчне життя йшло розмiрено, без якихось серйозних потрясiнь.

Та часом на середньому фонi зненацька фiксувався рiзкий сплеск, раптове збiльшення кiлькостi патогенних бактерiй. Сплески були досить короткими. Вiдтак наставало чергове затишшя.

На думку Нiрфа, цi викиди були зв'язанi з життям самих тваринних органiзмiв. Рен зумисне намагалася захищати iншу точку зору, аби Нiрф мiг краще обгрунтувати й продумати свою. Вона майже завжди виступала в ролi опонента, хоч частiш була згодна з iдеями Нiрфа.

- Чому не можна, наприклад, припустити, що цi викиди пов'язанi з сезонними або клiматичними умовами на планетi? - сказала Рен одного разу.

- Бо в них немає нiякої строгої перiодичностi. Вони випадковi. А змiна сезонiв, обумовлена положенням осi планети, проходить через певнi iнтервали.

- Можливо, на планетi колись були епiдемiї, й ми вловлюємо вiдгомони цих епiдемiй? Кожна з них дає сплеск, збiльшення кiлькостi якогось виду бактерiй.

- Оце вже ближче до iстини! - зрадiв Нiрф. - Епiдемiї - цiлком реальна рiч, iнтервали мiж ними можуть бути довiльними, а мiкроорганiзми при кожнiй епiдемiї також можуть бути iншими. Це якраз збiгається з нашими спостереженнями. - Рен уважно слухала. - Якщо на планетi все ще є спалахи заразних захворювань, це свiдчить про певний матерiальний i культурний рiвень розвитку її розумних мешканцiв. Адже у нас давним-давно нема епiдемiй. Отже, у тих, до кого ми летимо, iншi умови життя. Або вони зовсiм не вмiють боротися iз захворюваннями, або не можуть налагодити масової боротьби з ними. Можливо, в них на планетi все ще iснують ворожi угруповання, а може, в них ще бувають вiйни...

- Це вже занадто!

- Нi, Рен! Я провiв ретельнiшi дослiдження i переконався, що деякi сплески не можна пояснити просто епiдемiчними захворюваннями. Швидше за все вони пояснюються вiйнами, коли за короткий вiдрiзок часу гине велика маса людей. А вiйни можливi

тiльки за класового суспiльства. Ось про що розповiдають мiкроорганiзми. Вони виявилися куди балакучiшими, анiж ми могли собi уявити на початку польоту.

- Але ж суспiльство розвивається...

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});