КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

До випадків вбивства з особливою жорстокістю практика відносить також застосування для позбавлення життя потерпілого електроструму, оскільки такі дії поєднані зі спричиненням особливих страждань.

Вирішивши вбити дружину, А. спеціально виготовив електропровід зі штепсельними вилками на двох кінцях. Скористувавшись тим, що дружина спала в ліжку, А. увімкнув провід в електромережу, а іншим кінцем, де була вилка, почав доторкатися до обличчя, шиї, рук та інших частин тіла потерпілої. Рятуючись, потерпіла почала кричати і сусіди, що збіглися па її крики, не дали змоги А. довести злочин до кінця (Судебная практика… — С. 45).

Судова практика розцінює як особливу жорстокість і застосування тортур та мордувань для позбавлення потерпілого життя.

Так, Верховний Суд України визнав правильною кваліфікацію умисного вбивства як вчиненого з особливою жорстокістю, оскільки під час позбавлення потерпілого життя йому було завдано протягом тривалого часу (більше години) чисельних ударів руками і ногами в життєво важливі частини тіла і голову, внаслідок чого потерпілий зазнав особливих страждань (Рад. право. - 1973. - № 1. - С. 108).

Застосування для вбивства отруйних речовин, які спричиняють потерпілому передсмертні страждання, також слід кваліфікувати як умисне вбивство з особливою жорстокістю.

Узагальнюючи ці положення, Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» вказав, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних страждань (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань (абз. 1 п. 8 Постанови).

У всіх випадках особлива жорстокість дій, які здійснює винний, має охоплюватися його умислом. У судовій практиці неодноразово зазначалося, що кількість поранень при вбивстві або замаху на нього саме по собі не є обставиною, яку в усіх випадках слід розглядати як свідчення вчинення вбивства з особливою жорстокістю. Завдання численних поранень при вбивстві відноситься до ознак особливої жорстокості лише у випадках, коли встановлено, що таким шляхом винний умисно завдав потерпілому особливих страждань.

Не можна кваліфікувати умисне вбивство за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на тій підставі, що винна особа в подальшому з метою приховання цього злочину знищила або розчленувала труп (абз. 2 п. 8 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Необхідно враховувати, що, визнаючи засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд повинен зазначити у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку. При цьому слід підкреслити, що поняття «жорстокість» не є медичним, тому встановлення особливої жорстокості вбивства не входить до компетенції судово-медичної експертизи. Це питання вирішується слідчими та судовими органами.

Мотиви, якими керувався суб’єкт, вчиняючи вбивство з особливою жорстокістю, можуть бути різними. Разом з тим, умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого (ст. 116 КК), або матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості (абз. З п. 8 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

37. Вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, передбачене в п. 5 ч. 2 ст. 115 КК. Йдеться про такі способи вбивства, коли з позбавленням життя однієї людини створювалася реальна небезпека позбавлення життя інших осіб. Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» роз’яснив, що як учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, умисне вбивство кваліфікується за умови, якщо винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб убивства, який є небезпечним для життя не тільки цієї особи, а й інших людей. При цьому небезпека для життя інших людей має бути реальною (абз. 1 п. 9 Постанови ПВСУ). Прикладами вчинення такого злочину може бути вбивство шляхом пострілу по натовпу, підпал приміщення, де крім потерпілого знаходилися інші особи, організація аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб, тощо.

Вказівку закону про небезпеку для життя багатьох осіб слід розуміти як небезпеку спричинення смерті не тільки потерпілому, а ще хоча б одній людині. Пункт 5 ч. 2 ст. 115 КК застосовується і тоді, коли з урахуванням використаних знарядь вбивства (наприклад, кидання ножа в людину, що стоїть в натовпі, використання вибухових пристроїв) небезпека загрожувала життю однієї особи, але міг постраждати всякий, хто знаходився в цьому місці.

Суб’єктивна сторона злочину, що розглядається, може полягати як у прямому, так і в непрямому умислі. Винний усвідомлює, що обраний ним спосіб вбивства є небезпечним для життя багатьох осіб. При вчиненні злочину, що розглядається, винний може діяти з прямим умислом, спрямованим на вбивство певної особи, свідомо припускаючи небезпеку для життя багатьох людей. Так, у справі П. Верховний Суд України зазначив, що суб’єктивна сторона при вчиненні цього виду вбивства полягає у поєднанні прямого умислу на вбивство певної особи або кількох осіб і непрямого умислу щодо можливості спричинення смерті іншим особам (Судебная практика… — С. 125). Проте не виключена наявність тільки непрямого умислу, коли винний свідомо допускає таку можливість, не маючи на меті вбити конкретну особу (наприклад, неприцільне стріляння в місці, де знаходилося багато осіб, що спричинило смерть однієї з них). Якщо винний не усвідомлював, що при вчиненому ним вбивстві об’єктивно існувала небезпека для життя багатьох осіб, його дії не можуть бути кваліфіковані за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК.

У разі коли винний, позбавляючи життя певну особу, помилково вважав, що робить це способом, який є небезпечним для життя потерпілого та інших людей, тоді як той фактично небезпечним не був, вчинене належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину, передбаченого п. З ч. 2 ст. 115 КК (абз. 2 п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Фактичне позбавлення життя тільки однієї людини не виключає застосування п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, якщо спосіб убивства був небезпечний для життя багатьох осіб. У тих випадках, коли дії винного, спрямовані на вчинення злочину зазначеним способом, взагалі не призвели до його реалізації, відповідальність настає за замах на вчинення злочину, що розглядається.

Якщо при умисному вбивстві, вчиненому небезпечним для життя багатьох осіб способом, позбавлено життя й іншої особи (інших осіб), злочин кваліфікується за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК та відповідними статтями цього Кодексу, що передбачають відповідальність за умисне заподіяння тілесних ушкоджень (абз. З п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Відповідальність настає також за правилами сукупності злочинів у тих випадках, коли вбивством, вчиненим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, заподіяно шкоду не тільки особі, а й іншим інтересам, причому шкода розглядається як самостійний злочин. Наприклад, винний, що вчинив вбивство особи шляхом підриву автомашини, де знаходилися інші особи, які одержали поранення, має нести відповідальність за злочин, що розглядається, і за знищення або пошкодження майна.

38. Вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) наявне тоді, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв’язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди.

Як учинене з корисливих мотивів, слід кваліфікувати й умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини в певних корисливих цілях (для трансплантації, незаконної торгівлі тощо) (абзаци 1, 2 п. 10 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).